Jeremiah 51— 2004

¹Так говорить Господь: ось, Я підніму на Вавилон і на тих, що живуть серед нього, супротивників Моїх.

²І пошлю на Вавилон віяльників, і розвіють його, і спустошать землю його; бо у день біди нападуть на нього з усіх боків.

³Нехай стрілець натягує лук проти того, хто натягує лук, і на того, хто величається бронею своєю; і не щадіть юнаків його, знищіть усе військо його.

⁴Уражені нехай упадуть на землі Халдейській, і проколоті — на дорогах її.

⁵Бо не овдовів Ізраїль та Іуда від Бога свого, Господа Сава­офа; хоча земля їх повна гріхами перед Святим Ізраїлевим.

⁶Біжіть із середовища Вавилона і спасайте ко­жен душу свою, щоб не загинути у беззаконні його, бо це час помсти у Господа, Він воздає йому відплату.

⁷Вавилон був золотою чашею у руці Господа, яка п’янила усю землю; народи пили з неї вино і безумствували.

⁸Раптово упав Вавилон і розбився; ридайте за ним, візьміть баль­заму для рани його: можливо, він зцілиться.

⁹Лікували ми Вавилон, але не зцілився; залиште його, і пі­демо кожен у свою землю, тому що вирок про нього досяг небес і підняв­ся до хмар.

¹⁰Господь вивів на світ­ло правду нашу; підемо і звіс­тимо на Сионі діло Господа Бога нашого.

¹¹Гостріть стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь збудив дух царів мідій­ських, тому що у Нього є намір проти Вавилона, щоб знищити­ його, бо це є помста Господа, помста за храм Його.

¹²Проти стін Вавилона підніміть знамено, посильте нагляд, розставте вартових, приготуйте засідки, бо, як Господь помислив, так і зробить, що вирік на жителів Вавилона.

¹³О, ти, що живеш біля вод ве­ликих, багатий скарбами! прийшов кінець твій, міра жадібності твоїй.

¹⁴Господь Саваоф поклявся Са­­мим Собою: істинно говорю, що наповню тебе людьми, як сараною, і здіймуть крик проти тебе.

¹⁵Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.

¹⁶За гласом Його шумлять води на небесах, і Він підносить хмари від кра­їв землі, творить блискавки серед до­щу і виводить вітер зі сховищ Своїх.­

¹⁷Без­­­умствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник істуканом своїм, бо істукан його є неправда, і немає у ньому духу.

¹⁸Це повна порожнеча, діло омани; під час відвідання їх вони зникнуть.

¹⁹Не така, як їх, доля Якова, бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл спадщини Його, ім’я Його — Господь Саваоф.

²⁰Ти у Мене — молот, зброя військова; тобою Я уражав народи і тобою розо­ряв царства;

²¹тобою уражав коня і вершника його і тобою уражав колісницю і візника її;

²²тобою уражав­ чоловіка і дружину, тобою уражав старого і молодого, тобою уражав і юнака і дівчину;

²³і тобою уражав пастуха і стадо його, тобою уражав і землероба і робочу худобу його, тобою уражав і областеначальників і градоправителів.

²⁴І воздам Ва­ви­лону і усім жителям Халдеї­ за усе те зло, яке вони робили на Сионі в очах ваших, — говорить Гос­подь.

²⁵Ось, Я — на тебе, горо згубна, що руйнуєш усю землю, — говорить Гос­подь, — і простягну на тебе руку Мою, і скину тебе зі скель, і зроблю тебе горою обгорілою.

²⁶І не візьмуть з тебе наріжних каменів і каменю для основи, але вічно будеш запустінням, — говорить Господь.

²⁷Підніміть знамено на землі, сурміть трубою серед народів, озбройте проти нього народи, скличте на нього царства Араратські, Мінійські й Аскеназькі, поставте вождя проти нього, наведіть коней, як страшну сарану.

²⁸Озбройте проти нього народи, царів Мідії, областеначальників її і всіх градоправителів її, і усю землю, підвладну їй.

²⁹Трясеться земля і тріпоче, бо виповнюються над Вавилоном наміри Господа зробити землю Вавилонську пустелею, без жителів.

³⁰Перестали боротися сильні вавилонські, сидять в укріпленнях своїх; виснажилася сила їх, зробилися, як жінки, житла їхні спалені, засуви їхні розбиті.

³¹Гонець біжить назустріч гінцеві, і вісник назустріч вісникові, щоб сповістити царя Вавилонського, що місто його узяте з усіх кінців,

³²і броди захоплені, й огорожі спалені вогнем, і воїни уражені страхом.

³³Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраї­лів: дочка Вавилона подібна до току під час молотьби на ньому; ще трохи, і настане час жнив її.

³⁴Пожирав мене і гриз мене Навуходоносор, цар Вавилонський; зробив мене порожньою посудиною; поглинав мене, як дракон; наповнював утробу свою солодощами моїми, вивергав­ мене.

³⁵Образа моя і плоть моя — на Вавилоні, — скаже мешканка Сиону, і кров моя — на жителях Хал­деї, — скаже Єрусалим.

³⁶Тому так говорить Господь: ось, Я вступлюся у твоє діло й помщуся за тебе, й осушу море його, і висушу канали його.

³⁷І Вавилон буде купою руїн, житлом шакалів, жахом і посміянням, без жителів.

³⁸Як леви, зарикають усі вони, і заревуть, як щенята лев’ячі.

³⁹Під час разпалення їх зроблю їм бенкет і напою їх, щоб вони повеселилися і поснули вічним сном, і не прокинулися, — говорить Господь.

⁴⁰Поведу їх, як ягнят на заколення, як баранів з козлами.

⁴¹Як узятий Сесах, і завойована слава усієї землі! Як зробився Вавилон жахом між народами!

⁴²Кинулося на Вавилон море; він покрився безліччю­ хвиль його.

⁴³Міста його стали по­рож­німи, землею сухою, степом, зем­лею, де не живе жодна людина і де не проходить син людський.

⁴⁴І відвідаю Вила у Вавилоні, і вивергну з уст його проковтнуте ним, і народи не будуть уже стікатися до нього, навіть і стіни вавилонські упадуть.

⁴⁵Виходь із середовища його, народе Мій, і спасайте кожен душу свою від полум’яного гніву Господа.

⁴⁶Нехай не слабшає серце ваше, і не бійтеся поголосу, який буде чутно на землі; чутка прийде в один рік, і потім у другий рік, і на землі буде насильство, володар повстане на володаря.

⁴⁷Тому ось, приходять дні, коли Я відвідаю ідолів Вавилона, й уся зем­ля­ його буде посоромлена, і всі уражені його впадуть серед нього.

⁴⁸І будуть торжествувати над Ва­вилоном небо і земля й усе, що на них; бо від півночі прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Господь.

⁴⁹Як Вавилон пова­лював уражених ізраїльтян, так у Вавилоні будуть по­валені уражені всієї країни.

⁵⁰Хто врятувався від меча, йдіть, не зупиняйтеся, згадайте здаля про Господа, і нехай зійде Єрусалим на серце ваше.

⁵¹Соромно нам було, коли ми чули наругу: нечестя покривало лиця наші, коли чужоземці прийшли у святилище дому Господнього.

⁵²За те ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю ідолів його, і по всій землі його будуть стогнати поранені.

⁵³Хоч би Вавилон піднісся до небес, і хоч би він на висоті зміцнив твердиню свою; але від Мене прийдуть до нього спустошувачі, — говорить Гос­подь.

⁵⁴Пронесеться гучний крик від Вавилона і велике руйнування — від землі Халдейської,

⁵⁵бо Господь спустошить Вавилон і покладе кінець гордовитого голосу в ньому. Зашумлять хвилі їх, як великі води, пролунає гучний голос їх.

⁵⁶Бо прийде на нього, на Вавилон, спустошувач, і взяті будуть ратоборці його, знищені будуть луки їхні; бо Господь, Бог відплати, воздасть відплату.

⁵⁷І напою доп’яна князів його і мудреців його, областеначальників його, і градоправителів його, і воїнів його, і заснуть сном вічним, і не прокинуться, — говорить Цар — Господь Саваоф ім’я Його.

⁵⁸Так говорить Господь Саваоф: товсті стіни Вавилона до основи будуть зруйновані, і високі ворота його будуть спалені вогнем; отже, дарма трудилися народи, і племена мучили себе для вогню.

⁵⁹Слово, яке пророк Єремія заповів Сераії, синові Нирії, синові Маасеї, коли він вирушав у Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертий рік його царювання; Сераія був головний постельничий.

⁶⁰Єремія вписав в одну книгу всі біди, які повинні прийти на Вавилон, усі ці слова, написані на Вавилон.

⁶¹І сказав Єремія Сераії: коли ти прийдеш у Вавилон, то дивися, прочитай усі ці слова,

⁶²і скажи: «Господи! Ти вирік про місце це, що знищиш його так, що не залишиться у ньому ні людини, ні худоби, але воно буде вічною пустелею».

⁶³І коли закінчиш читання цієї книги, прив’яжи до неї камінь і кинь її на середину Євфрату,

⁶⁴і скажи: «так зануриться Вавилон і не постане від тієї біди, яку Я наведу на нього, і вони зовсім знеможуть». Досі слова Єремії.