Isaiah 9— 2004

¹Час, що минув, принизив зем­лю Завулонову і землю Неффалимову; але наступний звеличить приморську путь, зайорданську країну, Галилею язичницьку.

²Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що живуть у країні тіні смертної, світло засяє.

³Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться під час жнив, як радіють при розподілі здобичі.

⁴Бо ярмо, яке обтяжувало його, і жезл, який уражав його, і тростину, яка пригноблювала його, Ти скрушиш, як у день Мадіама.

⁵Бо усяке взуття­ воїна під час битви й одяг, обагрений кров’ю, будуть віддані на спалення, на поживу вогню.

⁶Бо Немов­ля народилося нам — Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру.

⁷Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку. Ревність Господа Саваофа зробить це.

⁸Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля,

⁹щоб знав увесь народ, Єфрем і жителі Самарії, які з гордістю і пихатим серцем говорять:

¹⁰цеглини упали — побудуємо з тесаного каменю; сико­мори вирубані — замінимо їх кедрами.

¹¹І воздвигне Господь проти нього ворогів Рецина, і супротивників його озброїть:

¹²сиріян зі сходу, а фи­листимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля повним ротом. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.

¹³Але народ не навертається до Того, Хто б’є його, і до Господа Саваофа не прибігає.

¹⁴І відсіче Господь у Ізраїля голову і хвіст, пальму і тростину, в один день:

¹⁵старець і знатний, — це голова; а пророк-лжевчитель є хвіст.

¹⁶І вожді цього народу введуть його в оману, і ті, що водять їх, загинуть.

¹⁷Тому за юнаків його не порадіє Господь, і сиріт його і вдів його не помилує: бо усі вони — лицеміри і лиходії, і вуста­ усіх говорять нечестиво. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.

¹⁸Бо беззаконня, як вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник і палає у хащах лісу, і піднімаються стовпи диму.

¹⁹Лють Господа Савао­фа обпалить землю, і народ зробиться ніби поживою вогню; не пощадить людина брата свого.

²⁰І будуть різати праворуч, і залишаться голод­ні; і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожен буде пожирати плоть м’язів своїх:

²¹Манассія — Єфрема, і Єфрем — Манассію, обоє разом — Іуду. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.