Isaiah 10— 2004

¹Горе тим, які постановляють несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення,

²щоб усунути бід­них від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт.

³І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше?

⁴Без Мене зігнуться­ між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простер­та.

⁵О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його — Моє обурення!

⁶Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях.

⁷Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці — зруйнувати і знищити чимало народів.

⁸Бо він скаже: «чи не всі царі князі мої?

⁹Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск?

¹⁰Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії, —

¹¹то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями­ його, як зробив із Самарією та ідола­ми її?»

¹²І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо­ піднятих очей його.

¹³Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень;

¹⁴і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув».

¹⁵Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево!

¹⁶За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на пов­них його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню.

¹⁷Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його — полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день;

¹⁸і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий.

¹⁹І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис.

²⁰І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо.

²¹Залишок навернеться, залишок Якова — до Бога сильного.

²²Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено пов­ною правдою;

²³бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі.

²⁴Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет.

²⁵Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх.

²⁶І під­німе Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет.

²⁷І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його — із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру.

²⁸Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси.

²⁹Проходять тіснини; у Геві но­чівля їх; Рама трясеться; Гива Саулова розбіглася.

³⁰Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф!

³¹Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати.

³²Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Си­ону, пагорбу Єрусалимському.

³³Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі — повалені на землю.

³⁴І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього.