1У ті дні Єзекія занедужав смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амосів, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, бо ти помреш, не видужаєш.
2Тоді Єзекія відвернувся лицем до стіни і молився Господу, говорячи:
3«о, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно.
4І було слово Господнє до Ісаї, і сказано:
5піди і скажи Єзекії: так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої, і ось, Я додам до днів твоїх п’ятнадцять років,
6і від руки царя Ассирійського спасу тебе і місто це і захищу місто це.
7І ось тобі знамення від Господа, що Господь виконає слово, яке Він прорік.
8Ось, я поверну назад на десять ступенів сонячну тінь, яка пройшла по ступенях Ахазових. І повернулося сонце на десять ступенів по ступенях, по яких воно сходило.
9Молитва Єзекії, царя Юдейського, коли він хворий був і видужав від хвороби:
10«Я сказав у собі: у переполовення днів моїх повинен я іти у врата пекла; я позбавлений залишку років моїх.
11Я говорив: не побачу я Господа, Господа на землі живих; не побачу більше людини між тими, що живуть у мирі;
12оселя моя знімається з місця і несеться від мене, як курінь пастуший; я повинен відрізати подібно до ткача життя моє; Він відріже мене від основи; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину.
13Я чекав до ранку; подібно до лева, Він скрушав усі кістки мої; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину.
14Як журавель, як ластівка видавав я звуки, тужив як голуб; сумно дивилися очі мої до неба: Господи! тяжко мені; спаси мене.
15Що скажу я? Він сказав мені, Він і зробив. Тихо буду проводити усі роки життя мого, пам’ятаючи гіркоту душі моєї.
16Господи! так живуть, і в усьому цьому життя мого духу; Ти зцілиш мене, даруєш мені життя.
17Ось, на благо мені була сильна гіркота, і Ти визволив душу мою від рову погибелі, кинув усі гріхи мої за хребет Свій.
18Бо не пекло славить Тебе, не смерть вихваляє Тебе, не ті, що зійшли у могилу, уповають на істину Твою.
19Живий, тільки живий прославить Тебе, як я нині: батько сповістить дітям істину Твою.
20Господь спасе мене; і ми в усі дні життя нашого зі звуками струн моїх будемо співати пісні у домі Господньому».
21І сказав Ісая: нехай принесуть пласт смокв і обкладуть ним нарив; і він стане здоровим.
22А Єзекія сказав: яке знамення, що я буду ходити у дім Господній?