Isaiah 37— 2004

¹Коли почув це цар Єзекія, те роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній;

²і послав Елиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищами, до пророка Ісаї, сина Амосового.

³І во­ни сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення день цей, бо немовлята дійшли до отвору утроби материнської, а сили немає родити.

⁴Можливо, почує Господь Бог твій слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь, Бог твій; піднеси ж молитву про тих, що залишилися, які перебувають ще у живих.

⁵І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї.

⁶І сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Гос­подь: не бійся слів, які чув ти, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського.

⁷Ось, Я пошлю на нього дух, і він почує звістку, і повернеться у землю свою, і Я вражу його мечем у землі його.

⁸І повернувся Рабсак і знайшов царя Ассирійського, що воював проти Ливни; бо він чув, що той відійшов від Лахиса.

⁹І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. Почувши це, він послав пос­лів до Єзекії, сказавши:

¹⁰так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського».

¹¹Ось, ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, поклавши на них закляття; чи ти вцілієш?

¹²Боги народів, яких ро­зорили батьки мої, чи спасли їх, чи спасли Гозан і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі?

¹³Де цар Емафа і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви?

¹⁴І узяв Єзекія лист із руки послів і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім;

¹⁵і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив:

¹⁶Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств землі; Ти створив небо і землю.

¹⁷Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити Тебе, Бога живого.

¹⁸Правда, о, Господи! царі ассирійські спустошили усі країни і землі їх

¹⁹і покидали богів їх у вогонь; але це були не боги, а витвори рук людських, дерево і камінь, тому і знищили їх.

²⁰І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його; і дізнаються усі царства землі, що Ти, Господи, Бог один.

²¹І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, —

²²ось слово, яке Господь прорік про нього: знехтує тебе, посміється з тебе дівствена дочка Сиону, похитає вслід тобі головою дочка Єрусалима.

²³Кого ти хулив і ганьбив? і на кого підняв голос і підніс так високо очі твої? на Святого Ізраїлевого.

²⁴Через рабів твоїх ти хулив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав високі кедри його, відмінні кипариси його, і прийшов на саму вершину його, у гай саду його;

²⁵і відкопував я, і пив воду; й осушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські».

²⁶Хіба не чув ти, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш міцні міста, перетворюючи їх на купи руїн?

²⁷І жителі їх зробилися слабкосилі, тремтять і залишаються в соромі; вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як проріст на покрівлях і обпалений хліб, перше ніж виколосився.

²⁸Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я знаю все, знаю і зухвалість твою проти Мене.

²⁹За твою зухвалість проти Мене і за те, що пихатість твоя дійшла до вух­ Моїх, Я вкладу кільце Моє у ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і повер­ну тебе назад тією ж дорогою, якою ти прийшов.

³⁰І ось, тобі, Єзекіє, зна­мення: їжте у цей рік те, що виросло від упалого зерна, і на другий рік — самородне; а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади, і їжте плоди їх.

³¹І уцілілий у домі Іуди залишок пустить знову корінь унизу і принесе плід угорі,

³²бо з Єрусалима вийде залишок, і спасіння — від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це.

³³Тому так говорить Господь про царя Асси­рійського: «не увійде він у це місто і не кине туди стріли́, і не приступить до нього зі щитом, і не насипле проти нього валу.

³⁴Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, а у місто це не ввійде, — говорить Господь.

³⁵Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого».

³⁶І вийшов ангел Господній і вразив у стані ассирійському сто вісімдесят п’ять ти­сяч чоловік. І встали вранці, і ось, усі тіла мертві.

³⁷І відступив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії.

³⁸І коли він поклонявся у домі Нисроха, бога свого, Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли у землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього.