Hebrews 4
1 Тому біймося, щоб, коли ще лишається обiтниця увiйти до спокою Його, хтось iз вас не запiзнився.
2 Бо i нам воно сповiщено, як i тим; але не принесло їм користи почуте слово, не з’єднане з вiрою тих, що слухали.
3 А входимо до спокою ми, що увiрували, бо Вiн сказав: «Я поклявся в гнiвi Моїм, що вони не ввiйдуть до спокою Мого», хоч дiла Його були завершенi ще на початку свiту.
4 Бо десь сказано про сьомий день так: «I спочив Бог у день сьомий вiд усiх дiл Своїх».
5 I ще тут: «Hе ввiйдуть до спокою Мого».
6 Отже, як деяким залишається ввiйти до нього, а тi, яким ранiше благозвiщено, не ввiйшли до нього за непокiрнiсть,
7 то Вiн призначає ще якийсь день‚ «нинi», кажучи через Давида, що пiсля такого довгого часу, як раніше сказано: «Нинi, коли почуєте голос Його, не зробiть жорстокими сердець ваших».
8 Бо коли б Iсус Hавин дав їм спочинок, то не було б сказано пiсля того про iнший день.
9 Тому для народу Божого залишена ще субота.
10 Бо, хто ввiйшов до спокою Його, той i сам заспокоївся вiд дiл своїх, як i Бог вiд Своїх.
11 Отже, постараймось увiйти до цього спокою, щоб хто за тим самим прикладом не впав у непокiрнiсть.
12 Бо слово Боже живе i дiйове, та гострiше вiд усякого меча двосiчного: воно проникає до роздiлення душi й духу, суглобiв i мізкiв, i судить помисли й намiри сердечнi.
13 I немає створiння, схованого вiд Hього, але все оголене i вiдкрите перед очима Його: Йому дамо звiт.
14 Отже, маючи Первосвященика Великого, Який перейшов небеса, Iсуса Сина Божого, будемо твердо триматися сповiдання нашого.
15 Бо ми маємо не такого первосвященика, який не може страждати з нами в немочах наших, але Такого, Який, подiбно до нас, зазнав спокуси в усьому, крiм грiха.
16 Тому з дерзновенням приступаймо до престолу благодатi, щоб одержати милiсть i знайти благодать для своєчасної допомоги.