1Отже, браття святi, учасники в небесному покликаннi, зрозумiйте Посланця i Первосвященика сповiдання нашого, Iсуса Христа,
2вiрного Тому, Хто поставив Його, як i Мойсей, у всьому домi Його.
3Бо Вiн достойний тим бiльшої слави перед Мойсеєм, чим бiльшу честь має в порiвняннi з домом той, хто збудував його,
4бо всякий дiм будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог.
5I Мойсей вiрний у всьому домi Його, як слуга, для засвiдчення того, що належало сповiстити;
6а Христос, — як Син у домi Його; а дiм Його — ми, якщо тiльки смiливiсть i надiю, якою хвалимося, твердо збережемо до кiнця.
7Тому, як говорить Дух Святий: «Нинi, коли почуєте голос Його,
8не зробiть жорстокими сердець ваших, як пiд час нарiкань, у день спокуси в пустелi,
9де спокушали Мене батьки вашi, випробовували Мене i бачили дiла Мої сорок рокiв.
10Тому Я розгнiвався на той рiд i сказав: «Постiйно вони блудять серцем, не пiзнали вони шляхiв Моїх;
11тому Я поклявся в гнiвi Моїм, що вони не ввiйдуть до спокою Мого».
12Глядiть, браття, щоб не було в кого з вас серця лукавого i невiрного, аби вам не вiдступити вiд Бога Живого.
13Але наставляйте один одного щодня, доки можна говорити «нинi», щоб хто з вас не розлютився, звабившись грiхом.
14Бо ми зробилися причасниками Христа, якщо тiльки розпочате життя твердо збережемо до кiнця,
15доки говориться: «Нинi, коли почуєте голос Його, не зробiть жорстокими сердець ваших, як пiд час нарiкань!»
16Бо деякi з тих, якi чули, почали нарiкати, але не всi, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм.
17Hа кого ж гнівався Вiн сорок рокiв? Чи не на тих, якi згрiшили, чиї кістки лягли в пустелi?
18Кому ж клявся, що не ввiйдуть до спокою Його, як не тим‚ що спротивлялися?
19Отже, бачимо, що вони не могли ввiйти через невiру.