Hebrews 2— 2004

¹Тому ми повинні бути особ­ливо уважні до того, що чули, щоб не відпасти.

²Бо коли слово, сповіщене через ангелів, було твер­де і всякий злочин і непослух одер­жували справедливу кару,

³то як ми уникнемо, не подбавши про таке спасіння, яке, будучи спочат­ку проповідане Господом, стверди­лось у нас тими, хто чув від Нього,

⁴при засвідченні Богом знаменнями і чудесами, та різними сила­ми і даруванням Духа Святого з Його волі?

⁵Бо не ангелам Бог підкорив майбутнiй всесвiт, про який говоримо;

⁶навпаки, хтось десь засвiд­чив, кажучи: «Що є чоловiк, що Ти пам’ятаєш про нього? Або син людський, що Ти вiдвi­дуєш його?

⁷Hебагато Ти принизив його перед ангелами; славою i честю вiнчав його i поставив його над дiлами рук Твоїх,

⁸усе підкорив пiд ноги його». Коли ж пiдко­рив йому все, то не лишив нiчого непiдкореним йому. Hинi ж ще не бачимо, щоб усе було йому пiдко­рене;

⁹але бачимо, що за перетер­п­­лення смерти увiн­чаний славою i честю Iсус, Який небагато був принижений перед ангелами, щоб Йому за благодаттю Божою зазнати смерти за всiх.

¹⁰Бо нале­жало, щоб Той, для Якого все i вiд Якого все, Той, Хто приводить ба­гатьох синiв у славу, вождя спа­сiння їх зробив довершеним через страждання.

¹¹Адже Хто ос­вячує i хто освячується, всi — вiд Єдиного; тому Вiн не соромиться називати їх браттями, кажучи:

¹²«Оповiщу iм’я Твоє браттям Моїм, посеред церкви оспiваю Тебе».

¹³I ще: «Я буду надiятися на Hього». I ще: «Ось Я i дiти, яких дав Менi Бог».

¹⁴А оскільки дiти причетнi плотi i крови, то i Вiн також прийняв те ж саме, щоб смертю позбавити сили того, хто має державу смерти, тобто диявола,

¹⁵i визволити тих, що страхом смерти все життя трималися в рабствi.

¹⁶Бо не ангелiв приймає Вiн, але прий­має сíм’я Авраамове.

¹⁷Тому Вiн повинен був у всьому уподiбни­тися браттям, щоб бути милостивим i вiрним первосвящеником перед Богом, для умилостивлення за грiхи народу.

¹⁸Бо оскільки Сам Вiн перетерпiв, був­ши спокушеним, то може й споку­шува­ним допомогти.