Hebrews 1
1 Бог, Який багаторазово й рiзноманiтно говорив здавна отцям через пророкiв,
2 в останнi ці днi говорив нам через Сина, Якого поставив спадкоємцем усього, що Ним i вiки створив.
3 Цей, будучи сяєвом слави i образом iпостасi Його i тримаючи все словом сили Своєї, здiйснивши Собою очищення грiхiв наших, сiв праворуч престолу величi на висотi‚
4 ставши настiльки кращим від ангелiв, наскiльки славнiше вiд них успадкував iм’я.
5 Бо кому коли з ангелiв сказав Бог: «Ти — Син Мiй, Я нинi породив Тебе?» I ще: «Я буду Йому Отцем, i Вiн буде Менi Сином»?
6 Також, коли вводить Первородного у всесвiт, промовляє: «I нехай поклоняться Йому всi Ангели Божi».
7 Про Ангелiв сказано: «Ти твориш духiв ангелами Своїми i слугами Своїми вогненне полум’я».
8 А про Сина: «Престіл Твiй, Боже, повiк вiку: жезл царства Твого — жезл правоти.
9 Ти полюбив правду i зненавидiв беззаконня, тому помазав Тебе, Боже, Бог Твiй єлеєм радости бiльше, нiж спiльникiв Твоїх».
10 Та: «Hа початку Ти, Господи, заснував землю, i небеса — дiло рук Твоїх;
11 вони загинуть, а Ти перебуваєш, i всi постарiють, як риза,
12 i як одяг згорнеш їх, i змiняться; але Ти Той самий, i лiта Твої не скiнчаться».
13 Кому коли з ангелiв сказав Бог: «Сиди праворуч Мене, доки не покладу ворогiв Твоїх до пiднiжжя нiг Твоїх»?
14 Чи не всi вони духи служіння, що їх посилають служити тим, якi мають успадкувати спасiння?