Hebrews 11
1 Вiра ж є здiйснення очiкуваного i впевненiсть у невидимому.
2 Через неї були засвiдченi древнi.
3 Вiрою пiзнаємо, що вiки створенi Словом Божим, так що з невидимого сталося видиме‚
4 вiрою Авель принiс Боговi жертву кращу, нiж Каїн, нею дiстав свiдчення, що вiн праведний, як засвiдчив Бог про дари його; нею вiн i після смерти ще говорить.
5 Вiрою Енох переселений був так, що не бачив смерти; i не стало його, тому що Бог переселив його. Бо ще до свого переселення вiн мав свiдчення, що догодив Богу.
6 А без вiри догодити Боговi неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вiрував, що Вiн є, i тим, хто шукає Його, дає винагороду.
7 Вiрою Hой, дiставши одкровення про те, що було ще невидиме, побожно приготував ковчег для врятування свого дому; нею осудив вiн увесь свiт i зробився спадкоємцем праведности через вiру.
8 Вiрою Авраам скорився поклику йти в країну, яку мав одержати у спадок, i пiшов, не знаючи, куди йде.
9 Вiрою жив вiн на землi обiтованiй, як на чужiй, i жив у наметах з Iсааком та Яковом, спiвспадкоємцями тiєї ж обiтницi;
10 бо вiн чекав мiста, що має основу, художником i будiвничим якого є Бог.
11 Вiрою i сама Сарра‚ неплiдна‚ одержала силу прийняти сiм’я i, незважаючи на вiк, народила, бо знала, що вiрний Той, Хто обiцяв.
12 I тому вiд одного, i до того ж омертвiлого, народилось так багато, як багато зiрок на небi i як незлiченний пiсок на морському березi.
13 Усi цi померли у вiрi, не одержавши обiтниць, а тiльки здалеку бачили їх i радiли та говорили про себе, що вони подорожні й пришельцi на землi;
14 бо тi, якi говорять так, показують, що вони шукають батьківщини.
15 I коли б вони в думках мали ту батьківщину, з якої вийшли, то мали б час повернутися;
16 але вони прагнули кращого, тобто небесного; тому i Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнiм Богом; бо Вiн приготував їм мiсто.
17 Вiрою Авраам, будучи випробуваним, принiс у жертву Iсаака, i, маючи обiтницю, принiс єдинородного,
18 про якого було сказано: «В Iсааковi назветься тобi сíм’я».
19 Бо вiн думав, що Бог має силу i з мертвих воскресити, тому i одержав його як передвiстя.
20 Вiрою в майбутнє Iсаак поблагословив Якова та Iсава.
21 Вiрою Якiв, помираючи, поблагословив кожного сина Йосифового i поклонився на верх жезла свого.
22 Вiрою Йосиф, при кончинi, нагадував про вихiд синiв Ізраїлевих i про кістки свої заповiдав.
23 Вiрою по народженнi Мойсея батьки ховали його три мiсяцi, бо вони бачили, що дитина дуже гарна, i не злякалися царського повелiння.
24 Вiрою Мойсей, досягнувши вiку, вiдмовився називатися сином дочки фараонової
25 i захотiв краще страждати з народом Божим, нiж мати тимчасову грiховну насолоду,
26 i ганьбу Христову вважав бiльшим для себе багатством, нiж єгипетськi скарби; бо вiн дивився на нагороду.
27 Вiрою залишив вiн Єгипет, не побоявшись царського гнiву, бо вiн, мовби бачачи Hевидимого, був твердий.
28 Вiрою вiн справив Пасху та пролиття крови, щоб винищувач первiсткiв не торкнувся їх.
29 Вiрою перейшли вони Червоне море, як по сушi, на що спокусившись, єгиптяни потопилися.
30 Вiрою впали єрихонськi стiни пiсля семиденного обходження.
31 Вiрою Раав‚ блудниця, з миром прийнявши пiдглядячiв (та повiвши їх iншою дорогою), не загинула з невiрними.
32 I що ще скажу? Hе вистачить менi часу, щоб розповiсти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Iєффая, про Давида, Самуїла та (iнших) пророкiв,
33 якi вiрою перемагали царства, творили правду, одержували обiтницi, затуляли пащi левiв,
34 гасили силу вогню i уникали вiстря меча, змiцнювалися вiд немочi, були сильнi на вiйнi, проганяли полки чужинцiв;
35 жiнки одержували померлих своїх воскреслими; iншi ж замученi були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще — воскресiння;
36 iншi зазнали наруги та ран, а також кайданiв i в’язниць,
37 були побитi камiнням, перепилюванi, зазнавали катування, помирали вiд меча, тинялися в овечих i козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення;
38 тi, яких увесь свiт не був достойний, блукали по пустелях i горах, по печерах та ущелинах землi.
39 I всi цi, засвiдченi у вiрi, не одержали обiцяного,
40 тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досягли досконалости.