Hebrews 11— 2004

¹Вiра ж є здiйснення очiку­ваного i впевненiсть у невидимому.

²Через неї були засвiд­ченi древнi.

³Вiрою пiзнаємо, що вiки створенi Словом Божим, так що з невидимого сталося видиме‚

⁴вiрою Авель принiс Боговi жерт­ву кращу, нiж Каїн, нею дiстав свiдчення, що вiн праведний, як засвiдчив Бог про дари його; нею вiн i після смерти ще говорить.

⁵Вiрою Енох переселений був так, що не бачив смерти; i не стало його, тому що Бог переселив його. Бо ще до свого переселення вiн мав свiдчення, що догодив Богу.

⁶А без вiри догодити Боговi неможливо, бо треба, щоб той, хто приходить до Бога, вiрував, що Вiн є, i тим, хто шукає Його, дає винагороду.

⁷Вiрою Hой, дiстав­ши одкровення про те, що було ще невидиме, побожно приготував ковчег для врятування свого дому; нею осудив вiн увесь свiт i зробив­ся спадкоємцем праведности через вiру.

⁸Вiрою Авраам скорився поклику йти в країну, яку мав одержати у спадок, i пiшов, не знаючи, куди йде.

⁹Вiрою жив вiн на землi обiтованiй, як на чужiй, i жив у наметах з Iсааком та Яковом, спiвспадкоємцями тiєї ж обiтницi;

¹⁰бо вiн чекав мiста, що має основу, художником i будiв­ничим якого є Бог.

¹¹Вiрою i сама Сарра‚ неплiдна‚ одержала силу прийняти сiм’я i, незважаючи на вiк, народила, бо знала, що вiрний Той, Хто обiцяв.

¹²I тому вiд одного, i до того ж омертвiлого, народилось так багато, як багато зiрок на небi i як незлiченний пiсок на морському березi.

¹³Усi цi померли у вiрi, не одер­жавши обiтниць, а тiльки здалеку бачили їх i радiли та говорили про себе, що вони подорожні й пришельцi на землi;

¹⁴бо тi, якi говорять так, показують, що вони шукають батьківщини.

¹⁵I коли б вони в думках мали ту батьківщину, з якої вийшли, то мали б час повернутися;

¹⁶але вони прагнули кращого, тобто небесного; тому i Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнiм Богом; бо Вiн приготував їм мiсто.

¹⁷Вiрою Авраам, будучи випробуваним, принiс у жертву Iсаака, i, маючи обiтницю, принiс єдинородного,

¹⁸про якого було сказано: «В Iсааковi назветься тобi сíм’я».

¹⁹Бо вiн думав, що Бог має силу i з мертвих воскресити, тому i одержав його як передвiстя.

²⁰Вiрою в майбутнє Iсаак поблагословив Якова та Iсава.

²¹Вiрою Якiв, помираючи, поблагословив кожного сина Йосифового i поклонився на верх жезла свого.

²²Вi­рою Йосиф, при кончинi, нагадував про вихiд синiв Ізраїлевих i про кістки свої заповiдав.

²³Вiрою по народженнi Мойсея батьки ховали його три мiсяцi, бо вони бачили, що дитина дуже гарна, i не злякалися царського повелiн­ня.

²⁴Вiрою Мойсей, досягнувши вiку, вiдмовився називатися сином дочки фараонової

²⁵i захотiв краще страждати з народом Божим, нiж мати тимчасову грiхов­ну насолоду,

²⁶i ганьбу Христову вважав бiльшим для себе багатством, нiж єгипетськi скарби; бо вiн дивився на нагороду.

²⁷Вiрою залишив вiн Єгипет, не побоявшись царського гнiву, бо вiн, мовби бачачи Hевидимого, був твердий.

²⁸Вiрою вiн справив Пасху та пролиття крови, щоб винищувач первiсткiв не торкнувся їх.

²⁹Вiрою перейшли вони Червоне море, як по сушi, на що спокусив­шись, єгиптяни потопилися.

³⁰Вi­рою впали єрихонськi стiни пiсля семиденного обходження.

³¹Вiрою Раав‚ блудниця, з миром прийняв­ши пiдглядячiв (та повiвши їх iн­шою дорогою), не загинула з не­вiрними.

³²I що ще скажу? Hе вистачить менi часу, щоб розпо­вiсти про Гедеона, про Варака, про Самсона та Iєффая, про Давида, Самуїла та (iнших) пророкiв,

³³якi вiрою перемагали царства, творили правду, одержували обiтницi, затуляли пащi левiв,

³⁴гасили силу вогню i уникали вiстря меча, змiцнювалися вiд немочi, були сильнi на вiйнi, проганяли полки чужинцiв;

³⁵жiнки одержували померлих своїх воскреслими; iншi ж замученi були, не прийнявши визволення, щоб одержати краще — воскресiння;

³⁶iншi зазнали наруги та ран, а також кайданiв i в’язниць,

³⁷були побитi камiнням, перепилюванi, зазнавали катування, помирали вiд меча, тинялися в овечих i козячих шкурах, терплячи нестатки, скорботи, озлоблення;

³⁸тi, яких увесь свiт не був достойний, блукали по пустелях i горах, по печерах та ущелинах землi.

³⁹I всi цi, засвiдченi у вiрi, не одержали обiцяного,

⁴⁰тому що Бог передбачив про нас щось краще, щоб вони не без нас досяг­ли досконалости.