Hebrews 10
1 Закон, маючи лише тiнь майбутнiх благ, а не сам образ речей, одними й тими ж жертвами, якi щороку постiйно приносяться, нiколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними.
2 Iнакше їх перестали б приносити, бо тi, що приносять жертву, один раз очистившись, не мали б уже нiякої свiдомости грiхiв.
3 Але жертвами щороку нагадується про грiхи,
4 бо неможливо, щоб кров телят i козлiв знищувала грiхи.
5 Тому Христос, входячи у свiт, говорить: «Жертви i принесення Ти не захотiв, але тiло приготував Менi.
6 Всеспалення i жертви за грiх неугоднi Тобi.
7 Тодi Я сказав: ось, iду, як на початку книги написано про Мене, виконати волю Твою, Боже».
8 Сказавши перше, що нi жертви, анi принесення, нi всеспалення, нi жертви за грiх, — якi приносяться за законом, — Ти не захотiв i не благозволив,
9 потім додав: «Ось iду виконати волю Твою, Боже». Скасовує перше, щоб настановити друге.
10 За цiєю-то волею ми освяченi одноразовим принесенням тiла Iсуса Христа.
11 I всякий священик щодня стоїть у служiннi та багаторазово приносить однi i тi самi жертви, якi нiколи не можуть знищити грiхiв.
12 Вiн же, принiсши одну жертву за грiхи, назавжди сiв праворуч Бога,
13 чекаючи далi, доки вороги Його будуть покладенi до пiднiжжя нiг Його.
14 Бо Вiн одним принесенням назавжди вдосконалив тих, що освячуються.
15 Про це свiдчить нам i Дух Святий, бо сказано:
16 «Ось Завiт, який заповiдаю їм пiсля тих днiв, говорить Господь: вкладу закони Мої в серця їхнi, i в думках їхнiх напишу їх,
17 i грiхiв їхнiх та беззаконь їхнiх не згадаю бiльше».
18 А де відпущення їх, там не потрiбне принесення за гріхи.
19 Отже, браття, маючи дерзновення входити до святилища через Кров Iсуса Христа, дорогою новою i живою,
20 яку Вiн знову вiдкрив нам через завiсу, тобто плоть Свою,
21 i маючи великого Священика над домом Божим,
22 приступаймо з щирим серцем, з повною вiрою, кропленням очистивши серце вiд порочної совiсти та обмивши тiло водою чистою,
23 будемо триматися сповiдання надiї неухильно, бо вiрний Той, Хто обiцяв;
24 будемо уважними один до одного, заохочуючи до любови й добрих дiл,
25 не будемо залишати зiбрання свого, як у деяких є звичай; але умовляти один одного, i тим бiльше, чим бiльше бачите наближення того дня.
26 Бо коли ми, одержавши пiзнання iстини, свавiльно грiшимо, то не зостається бiльше жертви за грiхи,
27 але якесь страшне очiкування суду й лютости вогню, готового пожерти противникiв.
28 Якщо той, хто зрiкся закону Мойсеєвого, при двох чи трьох свiдках, без милосердя карається смертю,
29 то наскiльки тяжчої кари, гадаєте, заслужить той, хто зневажає Сина Божого i не шанує як святиню Кров завiту, якою освячений, i Духа благодатi ображає?
30 Ми знаємо Того, Хто сказав: «У Мене помста, Я вiдплачу, — говорить Господь». I ще: «Господь буде судити народ Свiй».
31 Страшно впасти в руки Бога Живого!
32 Згадайте попереднi днi вашi, коли ви, бувши просвiченi, витримали великий подвиг страждань,
33 то самi серед ганьби й скорбот, бувши видовищем для iнших, то подiляючи участь iнших, якi були в такому ж станi;
34 бо ви й моїм кайданам спiвстраждали‚ i розграбування майна вашого прийняли з радiстю, знаючи, що є у вас на небесах майно краще i неминуще.
35 Отже, не покидайте уповання вашого, яке чекає велика нагорода.
36 Терпiння потрiбне вам, щоб, виконавши волю Божу, одержати обiцяне.
37 Бо ще «небагато, зовсiм небагато‚ i Грядущий прийде i не забариться».
38 «Праведний вiрою живий буде; а коли хто вагається, не благоволить до того душа Моя».
39 Ми ж не з тих, що вагаються на погибель, але стоїмо у вiрi на спасiння душi.