Hebrews 12— 2004

¹Тому i ми, маючи довкола себе таку хмару свiдкiв, скиньмо з себе всякий тягар i грiх, який нас обплутує‚ i з терпiнням підемо на подвиг‚ який чекає на нас,

²дивлячись на Начальника i Виконавця вiри Iсуса, Який за­мiсть радости, яка Йому належала, витерпiв хрест, зневаживши посоромлення, i сiв праворуч престолу Божого.

³Подумайте про Того, Хто перетерпiв таку над Со­бою наругу вiд грiшникiв, щоб вам не знемогтися i не ослабнути душами вашими.

⁴Ви ще не до крови стояли, проти грiха змагаючись,

⁵i забули втiшення, яке пропонується вам, як синам: «Сину мiй, не нехтуй покаранням Господнiм i не сумуй, коли вiн викриває тебе,

⁶бо Господь, кого любить, того ка­рає; б’є кожного сина, якого приймає».

⁷Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як iз синами. Бо хiба є який син, якого не карав би батько?

⁸Коли залишаєтеся без покарання, для всiх загального, то ви дiти незаконнi, а не сини.

⁹До того ж коли ми, будучи каранi плотськими батька­ми нашими, боялися їх, то чи не значно бiльше повиннi покоритись Отцевi духiв, щоб жити?

¹⁰Тi карали нас, як знали, на небагато днiв; а Цей — на користь, щоб нам мати участь у святостi Його.

¹¹Кожна кара здається спочатку не радiстю, а смутком, але потiм навченим через неї дає мирний плiд праведности.

¹²Отже, змiц­нiть опущенi руки та ослабленi ко­лiна

¹³i ходiть просто ногами вашими, щоб кульгаве не збочило, а краще виправилося.

¹⁴Нама­гай­теся мати мир з усiма i свя­тiсть, без якої нiхто не побачить Господа.

¹⁵Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гiр­кий корiнь, що вирiс, не завдав шкоди i щоб ним багато хто не осквернився;

¹⁶щоб не було мiж вами якого блудника або нечестив­ця, який би, як Iсав, за одну лише їжу вiдмовився вiд свого первородства.

¹⁷Бо ви знаєте, що пiсля того вiн, бажаючи успадкувати благословення, був вiдки­нутий: не знайшов можливости для покаяння‚ хоча зі сльозами шукав його.

¹⁸Ви приступили не до гори, вiд­­чутної на дотик‚ i не до палючого вогню, не до темряви i мороку та бурi,

¹⁹не до звуку сурми й голосу слiв, що тi, якi чули його‚ просили‚ щоб бiльше не мовилося слово до них,

²⁰бо вони не мог­ли стерпiти того, що було заповi­дано: «Якщо i звiр доторкнеться до гори, буде побитий камiнням або уражений стрiлою »;

²¹i таке жахливе було це видiння, що i Мойсей сказав: «Я настрашений і тремчу».

²²Але ви приступили до гори Сиону i до мiста Бога Жи­вого, до Єрусалима небес­ного i до безлiчi ангелiв,

²³до тор­жества собору й Церкви первород­них, на небесах написаних, i до Суддi всiх — Бога, i до ду­хiв правед­никiв досконалих;

²⁴i до Посередни­ка Завiту Нового Iсуса, та до крови кроплення, яка говорить краще, нiж Авелева.

²⁵Глядіть‚ отже‚ не зре­чіться того‚ хто промовляє‚ бо не уникли кари во­ни‚ що зреклися того‚ хто пророкував на землі, тим бiльше не уникнемо ми, якщо вiд­вернемось вiд Того, Хто говорить з небес,

²⁶голос Якого тодi похитнув землю, нинi ж обiцяє‚ го­ворячи: «Ще раз потрясу не тiльки землю, але й небо».

²⁷Оте «ще раз» означає за­­мiну похитну­того, як створеного, щоб перебувало непохитне.

²⁸От­же, ми, приймаючи царство непо­хит­не, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Бого­вi з побожнiстю i страхом,

²⁹тому що Бог наш — вогонь‚ що поїдає.