Hebrews 12
1 Тому i ми, маючи довкола себе таку хмару свiдкiв, скиньмо з себе всякий тягар i грiх, який нас обплутує‚ i з терпiнням підемо на подвиг‚ який чекає на нас,
2 дивлячись на Начальника i Виконавця вiри Iсуса, Який замiсть радости, яка Йому належала, витерпiв хрест, зневаживши посоромлення, i сiв праворуч престолу Божого.
3 Подумайте про Того, Хто перетерпiв таку над Собою наругу вiд грiшникiв, щоб вам не знемогтися i не ослабнути душами вашими.
4 Ви ще не до крови стояли, проти грiха змагаючись,
5 i забули втiшення, яке пропонується вам, як синам: «Сину мiй, не нехтуй покаранням Господнiм i не сумуй, коли вiн викриває тебе,
6 бо Господь, кого любить, того карає; б’є кожного сина, якого приймає».
7 Якщо ви терпите кару, то Бог поводиться з вами, як iз синами. Бо хiба є який син, якого не карав би батько?
8 Коли залишаєтеся без покарання, для всiх загального, то ви дiти незаконнi, а не сини.
9 До того ж коли ми, будучи каранi плотськими батьками нашими, боялися їх, то чи не значно бiльше повиннi покоритись Отцевi духiв, щоб жити?
10 Тi карали нас, як знали, на небагато днiв; а Цей — на користь, щоб нам мати участь у святостi Його.
11 Кожна кара здається спочатку не радiстю, а смутком, але потiм навченим через неї дає мирний плiд праведности.
12 Отже, змiцнiть опущенi руки та ослабленi колiна
13 i ходiть просто ногами вашими, щоб кульгаве не збочило, а краще виправилося.
14 Намагайтеся мати мир з усiма i святiсть, без якої нiхто не побачить Господа.
15 Пильнуйте, щоб хто не позбувся благодаті Божої, щоб якийсь гiркий корiнь, що вирiс, не завдав шкоди i щоб ним багато хто не осквернився;
16 щоб не було мiж вами якого блудника або нечестивця, який би, як Iсав, за одну лише їжу вiдмовився вiд свого первородства.
17 Бо ви знаєте, що пiсля того вiн, бажаючи успадкувати благословення, був вiдкинутий: не знайшов можливости для покаяння‚ хоча зі сльозами шукав його.
18 Ви приступили не до гори, вiдчутної на дотик‚ i не до палючого вогню, не до темряви i мороку та бурi,
19 не до звуку сурми й голосу слiв, що тi, якi чули його‚ просили‚ щоб бiльше не мовилося слово до них,
20 бо вони не могли стерпiти того, що було заповiдано: «Якщо i звiр доторкнеться до гори, буде побитий камiнням або уражений стрiлою »;
21 i таке жахливе було це видiння, що i Мойсей сказав: «Я настрашений і тремчу».
22 Але ви приступили до гори Сиону i до мiста Бога Живого, до Єрусалима небесного i до безлiчi ангелiв,
23 до торжества собору й Церкви первородних, на небесах написаних, i до Суддi всiх — Бога, i до духiв праведникiв досконалих;
24 i до Посередника Завiту Нового Iсуса, та до крови кроплення, яка говорить краще, нiж Авелева.
25 Глядіть‚ отже‚ не зречіться того‚ хто промовляє‚ бо не уникли кари вони‚ що зреклися того‚ хто пророкував на землі, тим бiльше не уникнемо ми, якщо вiдвернемось вiд Того, Хто говорить з небес,
26 голос Якого тодi похитнув землю, нинi ж обiцяє‚ говорячи: «Ще раз потрясу не тiльки землю, але й небо».
27 Оте «ще раз» означає замiну похитнутого, як створеного, щоб перебувало непохитне.
28 Отже, ми, приймаючи царство непохитне, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Боговi з побожнiстю i страхом,
29 тому що Бог наш — вогонь‚ що поїдає.