Genesis 31— 2004

¹І почув [Яків] слова синів Ла­­­­ванових, які говорили: Яків за­володів усім, що було у батька нашого, і з маєтку батька нашого склав усе багатство це.

²І побачив Яків обличчя Лавана, і ось, воно не таке до нього, як було вчора і третього дня.

³І сказав Господь Якову: повернися в землю батьків твоїх і на бать­ків­щину твою; і Я буду з тобою.

⁴І послав Яків, і покликав Рахиль і Лію в поле, до отари дрібної своєї худоби,

⁵і сказав їм: я бачу обличчя батька вашого, що воно до мене не таке, яким було вчора і третього дня; але Бог батька мого був зі мною;

⁶ви самі знаєте, що я всіма силами служив батьку вашому,

⁷а батько ваш обманював мене і разів десять переміняв нагороду мою; але Бог не попустив йому зробити мені зло.

⁸Коли сказав він, що худоба з цятками буде тобі в нагороду, то худоба вся народ­жувалася з цятками. А коли він сказав: строкаті будуть тобі в нагороду, то вся худоба народжувала строкатих.

⁹І відібрав Бог [усю] худобу у батька вашого і дав [її] мені.

¹⁰Одного разу в такий час, коли худоба зачинає, я глянув і побачив уві сні, і ось козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і плямами.

¹¹Ангел Божий сказав мені уві сні: Якове! Я сказав: ось я.

¹²Він сказав: зведи очі твої і подивися: усі козли [і барани], що піднялися на худобу [на кіз і овець], строкаті, з цятками і з плямами, бо Я бачу все, що Лаван робить з тобою;

¹³Я Бог [Який явився тобі] у Вефилі, де ти возлив єлей на пам’ят­ник і де ти дав Мені обітницю; тепер встань, вийди з землі цієї і повернися в землю батьківщини твоєї [і Я буду з тобою].

¹⁴Рахиль і Лія сказали йому у відповідь: чи є ще нам част­ка і спадщина в домі батька нашого?

¹⁵чи не за чужих він нас вважає? бо він продав нас і з’їв навіть срібло наше;

¹⁶тому все [маєток і] багатство, що Бог відібрав у батька нашого, є наше і дітей наших; отже, роби все, що Бог сказав тобі.

¹⁷І встав Яків, і посадив дітей своїх і дружин своїх на верблюдів,

¹⁸і взяв із собою всю худобу свою і все багатство своє, яке надбав, худобу власну його, яку він придбав у Месопотамії, [і все своє,] щоб іти до Ісаака, батька свого, в землю Ханаанську.

¹⁹І коли Лаван пішов стриг­ти худобу свою, то Рахиль викрала ідолів, що були у батька її.

²⁰Яків же украв серце у Лавана арамеянина, тому що не сповістив його, що відходить.

²¹І пішов з усім, що у нього було; і, вставши, перейшов ріку і попрямував до гори Галаад.

²²На третій день сказали Лавану [арамеянину], що Яків пішов.

²³Тоді він взяв із собою [синів і] родичів своїх, і гнався за ним сім днів, і наздогнав його на горі Галаад.

²⁴І прийшов Бог до Лавана арамеянина вночі уві сні і сказав йому: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого.

²⁵І наздогнав Лаван Якова; Яків же поставив намет свій на горі, і Лаван з родичами своїми поставив на горі Галаад.

²⁶І сказав Лаван Якову: що ти зробив? для чого ти обманув мене, і повів дочок моїх, як полонених зброєю?

²⁷навіщо ти втік таємно, і сховався від мене, і не сказав мені? я відпустив би тебе з веселощами і з піснями, з тимпаном і з гуслами;

²⁸ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх; нерозважливо ти зробив.

²⁹Є в руці моїй сила вчинити вам зло; але Бог батька вашого вчора говорив до мене і сказав: бережися, не говори Якову ні доброго, ні злого.

³⁰Але нехай би ти пішов, тому що ти нетерпляче захотів бути у домі батька твого, — навіщо ти украв богів моїх?

³¹Яків відповів Лавану і сказав: я боявся, тому що я думав, не відняв би ти в мене дочок своїх [і все моє].

³²[І сказав Яків:] у кого знайдеш богів твоїх, той не буде живим; при родичах наших дізнавайся, що [є твого] у мене, і візьми собі. [Але він нічого від нього­ не дізнався.] Яків не знав, що Рахиль­ [дружина його] украла їх.

³³І ходив Лаван у намет Якова, і в намет Лії, і в намет двох рабинь, [і обшукував,] але не знайшов. І, вийшовши з намету Лії, ввійшов у намет Рахилі.

³⁴Рахиль же взяла ідолів, і поклала їх під верблюже сідло і сіла на них. І обшукав Лаван увесь намет; але не знайшов.

³⁵Вона ж сказала батькові своєму: нехай не прогнівається господар мій, що я не можу встати перед тобою, тому що в мене звичайне жіноче. І [Лаван] шукав [у всьому наметі], але не зна­йшов ідолів.

³⁶Яків розсердився і вступив у суперечку з Лаваном. І по­чав Яків говорити і сказав Лавану: яка провина моя, який гріх мій, що ти переслідуєш мене?

³⁷ти оглянув у мене усі речі [в домі моєму], що знайшов ти з усіх речей твого дому? покажи тут перед родичами моїми і перед родичами твоїми; нехай вони розсудять між нами обома.

³⁸Ось, двад­цять років я був у тебе; вівці твої і кози твої не викидали; баранів отари твоєї я не їв;

³⁹роздертого звіром я не приносив до тебе, це був мій збиток; ти з мене стягував, чи вдень що пропадало, чи вночі пропа­дало;

⁴⁰я знемагав удень від спеки, а вночі від холоду, і сон мій тікав від очей моїх.

⁴¹Такі мої двадцять років у домі твоєму. Я служив тобі чотирнадцять років за двох дочок твоїх і шість років за худобу твою, а ти десять разів переміняв нагороду мою.

⁴²Якби не був зі мною Бог бать­ка мого, Бог Авраама і страх Ісаака,­ ти тепер відпустив би мене ні з чим. Бог побачив недолю мою і працю рук моїх і заступився за мене вчора.

⁴³І відповів Лаван і сказав Якову: дочки — мої дочки; діти — мої діти; худоба — моя худоба, і все, що ти бачиш, це моє: чи можу я що зробити тепер з дочками моїми і з дітьми їхніми, які народжені ними?

⁴⁴Те­пер укладімо союз я і ти, і це буде свідоцтвом між мною і тобою. [При цьому Яків сказав йому: ось, з нами немає нікого; дивися, Бог свідок між мною і тобою.]

⁴⁵І взяв Яків камінь і поставив його пам’ятником.

⁴⁶І сказав Яків родичам своїм: наберіть каміння. Вони взяли каміння, і зробили пагорб, і їли [і пили] там на пагорбі. [І сказав йому Лаван: пагорб цей свідок сьо­годні між мною і тобою.]

⁴⁷І назвав його Лаван: Ієгар-Сагадуфа; а Яків назвав його Галаадом.

⁴⁸І сказав Лаван [Якову]: сьогодні цей пагорб [і пам’ятник, що я поставив,] між мною і тобою свідок. Тому і наречено йому ім’я: Галаад,

⁴⁹також: Миц­па, від того, що Лаван сказав: нехай наглядає Господь за мною і за тобою, коли ми розійдемося один від одного;

⁵⁰якщо ти будеш чинити лихе з дочками моїми, або якщо візь­меш дружин, крім дочок моїх, то, хоч немає людини між нами, [яка б бачила,] але дивись, Бог свідок між мною і між тобою.

⁵¹І сказав Лаван Якову: ось пагорб цей і ось пам’ятник, який я поставив між мною і тобою;

⁵²цей пагорб свідок, і цей пам’ятник свідок, що ні я не перейду до тебе за цей пагорб, ні ти не перейдеш до мене за цей пагорб і за цей пам’ятник, для зла;

⁵³Бог Авраамів і Бог Нахорів не­хай судить між нами, Бог батька їхнь­ого. Яків поклявся страхом батька свого Іса­ака.­

⁵⁴І заколов Яків жертву­ на горі і покликав родичів своїх їсти хліб; і вони їли хліб [і пили] і ночували на горі.

⁵⁵І встав Лаван рано-вранці і поцілував онуків своїх і дочок своїх, і благословив їх. І пішов і повернувся Лаван у своє місце.