Genesis 32— 2004

¹А Яків пішов шляхом своїм. [І, глянувши, побачив ополчення Боже, що ополчилося]. І зустріли його ангели Божі.

²Яків, побачивши їх, сказав: це ополчення Боже. І нарік ім’я місцю тому: Маханаїм.

³І послав Яків перед собою вісників до брата свого Ісава в землю Сеїр, в область Едом,

⁴і наказав їм, промовивши: так скажіть добродію моєму Ісаву: ось що говорить раб твій Яків: я жив у Лавана і прожив донині;

⁵і є в мене воли й осли і дрі­бна худоба, і раби й рабині; і я послав сповістити про себе добродія мого [Ісава], щоб придбати [рабу твоєму] благовоління перед очима твоїми.

⁶І повернулися вісники до Якова і сказали: ми ходили до брата твого Ісава, він іде назустріч тобі, і з ним чотириста чоловік.

⁷Яків дуже злякався і схвилювався; і розділив людей, що були з ним, і худобу дріб­ну й велику і верблюдів на два стани.

⁸І сказав [Яків]: якщо Ісав напа­де на один стан і поб’є його, то другий стан може врятуватися.

⁹І сказав Яків: Боже отця мого Авраама і Бо­же отця мого Ісаака, Господи [Боже], що сказав мені: повернися в землю твою, на батьківщину твою, і Я буду благодіяти тобі!

¹⁰Недостойний я всіх милостей і всіх благодіянь, що Ти створив рабу Твоєму,­ тому що я з посохом моїм перейшов цей Йордан, а тепер у мене два стани.

¹¹Визволи мене від руки брата мого, від руки Ісава, тому що я боюся його, щоб він, прийшовши, не убив мене [і] матері з дітьми.

¹²Ти сказав: Я буду благодіяти тобі і зроблю нащад­ків твоїх, як пісок морський, якого не порахувати від безлічі.­

¹³І ночував там Яків у ту ніч. І взяв з того, що у нього було, [і послав] у подарунок Ісаву, братові своєму:

¹⁴двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів,

¹⁵тридцять верблюдиць дійних з верблюжатами їх, сорок корів, десять волів, двадцять ослиць, десять ослів.

¹⁶І дав у руки рабам своїм кожне стадо окремо і сказав рабам своїм: підіть переді мною і залишайте відстань від стада до стада.

¹⁷І наказав першому, сказавши: коли брат мій Ісав зустрінеться тобі і запитає тебе, говорячи: чий ти? і куди йдеш? і чиє це стадо [йде] перед тобою?

¹⁸то скажи: раба твого Якова; це подарунок, посланий господарю моєму Ісаву; ось, і сам він за нами [йде].

¹⁹Те саме [що першому] наказав він і другому, і третьому, і всім, які йшли за стадами, говорячи: так скажіть Іса­ву, коли зустрінете його;

²⁰і скажіть: ось, і раб твій Яків [іде] за нами. Бо він сказав сам у собі: умилостивлю його дарами, що йдуть переді мною, і потім побачу лице його; можливо, і прийме мене.

²¹І пішли дари перед ним, а він у ту ніч ночував у ста­ні.

²²І встав у ту ніч, і, взявши двох дружин своїх і двох рабинь своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Іавок убрід;

²³і, взявши їх, перевів через потік, і перевів усе, що в нього було.

²⁴І залишився Яків один. І боров­ся Хтось з ним до появи зорі;

²⁵і, по­бачивши, що не подолає його, торкнувся суглоба стегна його і пошкодив суглоб стегна у Якова, коли він боровся з Ним.

²⁶І сказав [йому]: відпусти Мене, бо зійшла зоря. Яків сказав: не відпущу Тебе, доки не благословиш мене.

²⁷І сказав: як ім’я твоє? Він сказав: Яків.

²⁸І сказав [йому]: відтепер ім’я твоє буде не Яків, а Ізраїль, тому що ти боровся з Богом, і людей перемагати будеш.

²⁹Запитав і Яків, говорячи: ска­жи [мені] ім’я Твоє. І Він сказав: навіщо­ ти запитуєш про ім’я Моє? [воно див­не.] І благословив його там.

³⁰І нарік Яків ім’я місцю тому: Пенуел; тому бо, говорив він, я бачив Бога лицем до лиця, і збереглася душа моя.

³¹І зійшло сонце, коли він проходив Пенуел; і кульгав він на стегно­ своє.

³²Тому і донині сини Ізраїлеві не їдять жил, що на суглобі стегна, тому що Той, Хто боровся, торкнувся жили на суглобі стегна Якова.