Galatians 2— 2004

¹Потiм, через чотирнадцять рокiв, я знову пiшов до Єруса­лима з Варнавою, взявши з собою i Тита.

²Пiшов же за одкровенням i виклав їм, i особливо знатнi­шим, благовiстування, яке я проповiдую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився.

³Але вони й Тита, який був зi мною, хоч i еллiна, не примушували обрiзатися,

⁴а перед лжебраттями, котрi потай прийшли пiдглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христi Iсусi, щоб пiдко­рити нас,

⁵ми нi в чому не поступилися i не скорились, щоб iстина благовiстування зберiгалась у вас.

⁶I у знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нiчого особливого. Бог на особу не вважає. I мені знаменитi нiчого не додали.

⁷Hавпаки, поба­чивши, що менi довiрено благо­вiстя серед необрiзаних, як Петровi серед обрiзаних

⁸(бо Той, Хто сприяв Петровi в апостольствi у обрiзаних, сприяв i менi у язичників),

⁹i довiдавшись про благодать, дану менi, Якiв, Кифа та Iоан, визнанi стовпи, подали менi руку єднання, щоб нам iти до язич­никiв, а їм до обрiзаних,

¹⁰тiльки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я i намагався виконувати ретельно.

¹¹Коли ж прийшов Петро до Антиохiї, то я особисто протистав йому, бо вiн заслуговував на нарi­кання.

¹²Бо до прибуття деяких вiд Якова вiн їв разом iз язичниками; а коли тi прийшли, вiн почав таїтися та вiдсторонятися, по­боюючись обрiзаних.

¹³Разом з ним лицемiрили й iншi юдеї, так що навiть Варнава пристав до лицемiрства їхнього.

¹⁴А коли я побачив, що вони дiють неправдиво щодо iстини євангельської, я сказав Петровi перед усiма: якщо ти, будучи юдеєм, живеш по-язичеськи, а не по-юдейськи, то навiщо примушуєш язичникiв жити по-юдейськи?

¹⁵Ми за природою юдеї, а не грiшники з язичникiв.

¹⁶Однак, дiзнавшись, що людина виправдовується не дiлами закону, а тiльки вiрою в Iсуса Христа, i ми увiрували в Христа Iсуса, щоб виправдатися вiрою в Христа Iсуса, а не дiлами закону; бо дiлами закону не виправдається нiяка плоть.

¹⁷Якщо ж ми, шукаючи виправдання у Христi, самi виявилися грiшниками, то невже Христос є служитель грiха? Аж нiяк!

¹⁸Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем.

¹⁹Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я спiврозп’явся Христовi,

²⁰i вже не я живу, а живе в менi Христос. А що нинi живу в плотi, то вiрою живу в Сина Божого, Який полюбив мене i вiддав Себе за мене.

²¹Hе вiдкидаю благодатi Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.