Galatians 2
1 Потiм, через чотирнадцять рокiв, я знову пiшов до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою i Тита.
2 Пiшов же за одкровенням i виклав їм, i особливо знатнiшим, благовiстування, яке я проповiдую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився.
3 Але вони й Тита, який був зi мною, хоч i еллiна, не примушували обрiзатися,
4 а перед лжебраттями, котрi потай прийшли пiдглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христi Iсусi, щоб пiдкорити нас,
5 ми нi в чому не поступилися i не скорились, щоб iстина благовiстування зберiгалась у вас.
6 I у знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нiчого особливого. Бог на особу не вважає. I мені знаменитi нiчого не додали.
7 Hавпаки, побачивши, що менi довiрено благовiстя серед необрiзаних, як Петровi серед обрiзаних
8 (бо Той, Хто сприяв Петровi в апостольствi у обрiзаних, сприяв i менi у язичників),
9 i довiдавшись про благодать, дану менi, Якiв, Кифа та Iоан, визнанi стовпи, подали менi руку єднання, щоб нам iти до язичникiв, а їм до обрiзаних,
10 тiльки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я i намагався виконувати ретельно.
11 Коли ж прийшов Петро до Антиохiї, то я особисто протистав йому, бо вiн заслуговував на нарiкання.
12 Бо до прибуття деяких вiд Якова вiн їв разом iз язичниками; а коли тi прийшли, вiн почав таїтися та вiдсторонятися, побоюючись обрiзаних.
13 Разом з ним лицемiрили й iншi юдеї, так що навiть Варнава пристав до лицемiрства їхнього.
14 А коли я побачив, що вони дiють неправдиво щодо iстини євангельської, я сказав Петровi перед усiма: якщо ти, будучи юдеєм, живеш по-язичеськи, а не по-юдейськи, то навiщо примушуєш язичникiв жити по-юдейськи?
15 Ми за природою юдеї, а не грiшники з язичникiв.
16 Однак, дiзнавшись, що людина виправдовується не дiлами закону, а тiльки вiрою в Iсуса Христа, i ми увiрували в Христа Iсуса, щоб виправдатися вiрою в Христа Iсуса, а не дiлами закону; бо дiлами закону не виправдається нiяка плоть.
17 Якщо ж ми, шукаючи виправдання у Христi, самi виявилися грiшниками, то невже Христос є служитель грiха? Аж нiяк!
18 Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем.
19 Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я спiврозп’явся Христовi,
20 i вже не я живу, а живе в менi Христос. А що нинi живу в плотi, то вiрою живу в Сина Божого, Який полюбив мене i вiддав Себе за мене.
21 Hе вiдкидаю благодатi Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер.