Acts 9
1 А Савл, ще дихаючи погрозами та вбивством на ученикiв Господа, прийшов до первосвященика
2 i випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, кого знайде з послiдовникiв цього вчення, чоловiкiв та жiнок, зв’язавши, приводити до Єрусалима.
3 Коли ж вiн iшов i наближався до Дамаска, враз осяяло його свiтло з неба.
4 Вiн упав на землю i почув голос, який говорив йому: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?»
5 Вiн сказав: «Хто Ти, Господи?» Господь же каже: «Я — Iсус, Якого ти гониш. Тяжко тобi йти проти рожна».
6 Вiн iз трепетом i жахом сказав: «Господи, що повелиш менi робити?» I Господь сказав йому: «Встань i йди до мiста; i сказано буде тобi, що тобi треба робити».
7 Люди ж, якi йшли за ним, стояли здивованi, бо чули голос, а нiкого не бачили.
8 Савл пiдвiвся iз землi i вiдкритими очима своїми нiкого не бачив. I повели його, взявши за руку, i привели в Дамаск.
9 I три днi вiн не бачив, i не їв, i не пив.
10 У Дамаску був один ученик на iм’я Ананiя; i Господь у видiннi сказав йому: «Ананiє!» Вiн сказав: «Я, Господи!»
11 Господь же сказав йому: «Встань i пiди на вулицю, що зветься Прямою, i спитай в Юдиному домi тарсянина на iм’я Савл; вiн зараз молиться,
12 i бачив у видiннi мужа, на iм’я Ананiя, який прийшов до нього i поклав на нього руку, щоб вiн прозрiв».
13 Ананiя вiдповiв: «Господи, я чув вiд багатьох про цього чоловiка, скiльки зла заподiяв вiн святим Твоїм у Єрусалимi;
14 i тут має вiд первосвященикiв владу зв’язати всiх, хто призиває iм’я Твоє».
15 Господь же сказав йому: «Iди, бо вiн є Мiй обраний сосуд, щоб пронести iм’я Моє перед народами‚ i царями, i синами Ізраїлевими.
16 I Я покажу йому, скiльки вiн має постраждати за iм’я Моє».
17 Ананiя пiшов i увiйшов у дім i, поклавши на нього руки, сказав: «Брате Савле, Господь Iсус, Який з’явився тобi на дорозi, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрiв i сповнився Святого Духа».
18 I вмить немовби луска відпала з очей його, i враз вiн прозрiв; i, вставши, охрестився
19 і‚ прийнявши їжу‚ укріпився. І Савл кілька днів пробув з учениками у Дамаску.
20 І відразу став проповідувати в синагогах про Ісуса, що Він є Син Божий.
21 I всi, хто чув, дивувалися i говорили: «Хiба це не той самий, який гнав у Єрусалимi тих, якi призивали ім’я це? Та й сюди чи для того прийшов, щоб зв’язувати їх i приводити до первосвященикiв?»
22 А Савл усе бiльше i бiльше змiцнювався i бунтував юдеїв, якi жили в Дамаску, доводячи, що Той є Христос.
23 Коли ж минуло багато часу, юдеї змовились убити його.
24 Але Савл довiдався про їхнiй намiр. Вони ж день i нiч вартували бiля ворiт, щоб убити його.
25 Та ученики, узявши його, вночi спустили в корзині по стiнi.
26 Савл прибув до Єрусалима i намагався приєднатися до ученикiв; але всi боялися його, не вiрячи, що вiн ученик.
27 Варнава ж узяв його, привiв до апостолiв i розповiв їм, як вiн дорогою побачив Господа, i що говорив йому Господь, i як вiн у Дамаску смiливо проповiдував в iм’я Iсусове.
28 I перебував вiн з ними в Єрусалимi, входив i виходив, i смiливо проповiдував в iм’я Господа Iсуса.
29 Говорив також i сперечався з еллiнiстами; а вони намiрялися вбити його.
30 Брати, довiдавшись про це, вiдправили його до Кесарiї i перепровадили до Тарса.
31 Церкви ж по всiй Юдеї, Галилеї та Самарiї мали спокiй, навчаючись та перебуваючи в страху Господньому; i, втiшенням Святого Духа, примножувались.
32 Трапилося, що Петро, коли обходив усiх, прийшов і до святих, якi жили в Лiддi.
33 Там знайшов вiн одного чоловiка на iм’я Еней, який уже вiсiм рокiв лежав на постелi i був розслаблений.
34 Петро сказав йому: «Енею! Зцiляє тебе Iсус Христос; встань з постелi твоєї». I вiн зараз же встав.
35 I бачили його всi жителi в Лiддi i Саронi, якi навернулися до Господа.
36 У Іоппiї ж була одна учениця на iм’я Тавифа, що значить «сарна»; вона була сповнена добрих дiл i творила багато милостинi.
37 Сталося ж у тi днi, що вона занедужала й померла. Її обмили i поклали у світлиці.
38 Лiдда ж була поблизу Іоппiї, тому ученики, почувши, що Петро перебуває там, послали до нього двох чоловiк просити, щоб вiн не забарився прийти до них.
39 Петро, вставши, пiшов з ними; i коли вiн прийшов, завели його у світлицю, i всi вдови iз слiзьми стали перед ним i показували сорочки та плаття, що їх робила Сарна, живучи з ними.
40 Петро вислав усiх i, ставши на колiна, помолився, i, звернувшись до тiла, сказав: «Тавифо, встань». I вона вiдкрила свої очi i, побачивши Петра, сiла.
41 Вiн подав їй руку, пiдвiв її i, покликавши святих i вдовиць, поставив її перед ними живою.
42 Це стало вiдомим по всiй Іоппiї, i багато хто увiрував у Господа.
43 I чимало днiв пробув вiн у Іоппiї в якогось Симона, кожум’яки.