Acts 9— 2004

¹А Савл, ще дихаючи погрозами та вбивством на ученикiв Господа, прийшов до первосвященика

²i випросив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, кого зна­йде з послiдовникiв цього вчення, чоловiкiв та жiнок, зв’язавши, приводити до Єрусалима.

³Коли ж вiн iшов i наближався до Дамаска, враз осяяло його свiт­ло з неба.

⁴Вiн упав на землю i по­чув голос, який говорив йому: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?»

⁵Вiн сказав: «Хто Ти, Гос­по­ди?» Господь же каже: «Я — Iсус, Якого ти гониш. Тяжко тобi йти проти рожна».

⁶Вiн iз трепетом i жахом сказав: «Господи, що пове­лиш менi робити?» I Господь сказав йому: «Встань i йди до мiс­та; i сказано буде тобi, що тобi треба робити».

⁷Люди ж, якi йшли за ним, стояли здивованi, бо чули голос, а нiкого не бачили.

⁸Савл пiдвiвся iз землi i вiдкритими очима своїми нiкого не бачив. I пове­ли його, взявши за руку, i привели в Дамаск.

⁹I три днi вiн не бачив, i не їв, i не пив.

¹⁰У Дамаску був один ученик на iм’я Ананiя; i Господь у видiннi сказав йому: «Ананiє!» Вiн сказав: «Я, Господи!»

¹¹Господь же сказав йому: «Встань i пiди на вулицю, що зветься Прямою, i спитай в Юдиному домi тарсянина на iм’я Савл; вiн зараз молиться,

¹²i бачив у видiннi мужа, на iм’я Ананiя, який прийшов до нього i поклав на нього руку, щоб вiн прозрiв».

¹³Ананiя вiдповiв: «Господи, я чув вiд багатьох про цього чоловiка, скiльки зла заподiяв вiн святим Твоїм у Єрусалимi;

¹⁴i тут має вiд первосвященикiв владу зв’язати всiх, хто при­зиває iм’я Твоє».

¹⁵Господь же ска­­зав йому: «Iди, бо вiн є Мiй обраний сосуд, щоб пронести iм’я Моє перед народами‚ i царями, i сина­ми Ізраїлевими.

¹⁶I Я покажу йому, скiльки вiн має постраждати за iм’я Моє».

¹⁷Ананiя пi­шов i увi­йшов у дім i, поклавши на нього руки, сказав: «Брате Сав­ле, Господь Iсус, Який з’явився то­бi на дорозi, якою ти йшов, послав мене, щоб ти прозрiв i сповнився Святого Духа».

¹⁸I вмить немовби лус­ка відпала з очей його, i враз вiн прозрiв; i, вставши, охрестився

¹⁹і‚ прийнявши їжу‚ укріпився. І Савл кілька днів пробув з учениками у Дамаску.

²⁰І відразу став проповідувати в синагогах про Ісуса, що Він є Син Божий.

²¹I всi, хто чув, дивувалися i говорили: «Хiба це не той самий, який гнав у Єрусалимi тих, якi призивали ім’я це? Та й сюди чи для того прийшов, щоб зв’язувати їх i приводити до первосвященикiв?»

²²А Савл усе бiльше i бiль­ше змiцнювався i бунтував юдеїв, якi жили в Дамаску, доводячи, що Той є Христос.

²³Коли ж минуло багато часу, юдеї змовились убити його.

²⁴Але Савл довiдався про їхнiй намiр. Вони ж день i нiч вартували бiля ворiт, щоб убити його.

²⁵Та ученики, узявши його, вночi спустили в корзині по стiнi.

²⁶Савл прибув до Єрусалима i намагався приєднатися до ученикiв; але всi боялися його, не вiрячи, що вiн ученик.

²⁷Варнава ж узяв його, привiв до апостолiв i розповiв їм, як вiн дорогою побачив Господа, i що говорив йому Господь, i як вiн у Дамас­ку смiливо проповiду­вав в iм’я Iсусове.

²⁸I перебував вiн з ними в Єрусалимi, входив i виходив, i смi­ливо проповiдував в iм’я Господа Iсуса.

²⁹Говорив також i сперечав­ся з еллiнiстами; а вони намiря­лися вбити його.

³⁰Брати, довiдав­шись про це, вiд­правили його до Кесарiї i перепровадили до Тарса.

³¹Церкви ж по всiй Юдеї, Гали­леї та Самарiї мали спокiй, навча­ючись та перебуваючи в страху Гос­подньому; i, втiшенням Святого Духа, примножувались.

³²Трапилося, що Петро, коли об­ходив усiх, прийшов і до святих, якi жили в Лiддi.

³³Там знайшов вiн одного чоловiка на iм’я Еней, який уже вiсiм рокiв лежав на посте­­лi i був розслаблений.

³⁴Петро ска­зав йому: «Енею! Зцiляє тебе Iсус Христос; встань з постелi твоєї». I вiн зараз же встав.

³⁵I бачили його всi жителi в Лiддi i Саронi, якi навернулися до Господа.

³⁶У Іоппiї ж була одна учениця на iм’я Тавифа, що значить «сарна»; вона була сповнена добрих дiл i творила багато милостинi.

³⁷Сталося ж у тi днi, що вона занедужала й померла. Її обмили i поклали у світлиці.

³⁸Лiдда ж була поблизу Іоппiї, тому ученики, почувши, що Петро перебуває там, послали до нього двох чоло­вiк просити, щоб вiн не забарився прийти до них.

³⁹Петро, вставши, пiшов з ними; i коли вiн прийшов, завели його у світлицю, i всi вдови iз слiзьми стали перед ним i пока­зували сорочки та плаття, що їх ро­била Сарна, живучи з ними.

⁴⁰Пет­­ро вислав усiх i, ставши на колiна, помолився, i, звернувшись до тiла, сказав: «Тавифо, встань». I вона вiд­крила свої очi i, побачивши Петра, сiла.

⁴¹Вiн подав їй руку, пiдвiв її i, покликавши святих i вдовиць, поставив її перед ними живою.

⁴²Це стало вiдомим по всiй Іоппiї, i ба­гато хто увiрував у Господа.

⁴³I чи­мало днiв пробув вiн у Іоппiї в якогось Симона, кожум’яки.