Acts 8— 2004

¹Савл же схвалював убивство його. Того дня сталося велике гонiння на церкву в Єрусалимi; i всi, крiм апостолiв, розсiялися по рiзних мiсцях Юдеї та Самарiї.

²Стефана ж поховали люди побожнi i вчинили великий плач по ньому.

³А Савл нищив Церкву; ходив по домах, тягнув чоловiкiв та жiнок i вiддавав їх до в’язницi.

⁴Тi ж, що розсiялися, ходили i благовiстили слово.

⁵Так, Филип прийшов у самарiйське мiсто i про­повiдував їм Христа.

⁶Hарод однодушно слухав те, що говорив Филип; чув i бачив чудеса, якi вiн творив.

⁷Бо нечистi духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаб­лених i кривих зцiлялося.

⁸I була велика радiсть у тому мiстi.

⁹Перебував же в мiстi один чо­ловiк на iм’я Симон, який ранiш волхвував i дивував самарiйський народ, видаючи себе за якогось великого.

¹⁰Його слухали всi, вiд малого до великого, кажучи: «Цей є велика сила Божа».

¹¹А слухали його тому, що вiн довгий час дивував їх волхвуванням.

¹²Коли ж повiрили Филиповi, який благовiстив про Царство Боже та про ім’я Iсуса Христа, то хрестились i чоловiки i жiнки.

¹³Увiрував i сам Симон i, охрестившись, не вiд­ходив вiд Филипа; i, побачивши великi чудеса й знамення, що творилися, дивувався.

¹⁴Коли почули апостоли, якi були в Єрусалимi, що Самарiя при­йняла слово Боже, послали до них Петра та Iоана,

¹⁵котрi, прийшовши, помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого.

¹⁶Бо Вiн не сходив ще на жодного з них, а тiльки були вони охрещенi в iм’я Господа Iсуса.

¹⁷Тодi поклали руки на них, i вони прийняли Духа Святого.

¹⁸Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, принiс їм грошi,

¹⁹кажучи: «Дайте й менi таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, одер­жував Духа Святого».

²⁰Але Петро сказав йому: «Hехай срiбло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив дiстати дар Божий за грошi.

²¹Hема для тебе в цьому нi частки, нi уділу; бо серце твоє не­правдиве перед Богом.

²²Отже, по­кайся у цьому грiху твоєму i благай Бога, щоб вiдпустив тобi поми­сел серця твого;

²³бо бачу тебе повного жовчi гiркої i в путах неправди».

²⁴Симон же сказав у вiдповiдь: «Помолiться за мене до Господа, щоб мене нiщо не спiтка­ло iз сказаного вами».

²⁵Вони ж, за­свiдчивши та проповiдавши сло­во Господнє, поверталися до Єру­салима i в багатьох самарiйсь­ких селах проповiдува­ли Євангелiє.

²⁶А Филиповi ангел Господнiй сказав: «Устань та йди на пiвдень, на дорогу, що йде з Єрусалима в Газу; вона безладна».

²⁷Вiн устав i пiшов. I ось чоловiк ефiопський, євнух, вельможа Кандакiї, царицi ефiопської, хранитель усiх її скар­бiв, який приїжджав до Єрусалима на поклонiння,

²⁸повертався i, сидячи на своїй колiсницi, читав пророка Iсаю.

²⁹Дух сказав Филиповi: «Пiдiйди i пристань до цiєї колiсницi».

³⁰Филип пiдiйшов i, по­чувши, що вiн читає пророка Iсаю, сказав: «Чи розумiєш, що читаєш?»

³¹Вiн сказав: «Як можу розумiти, коли ніхто не настановить мене?» I попросив Филипа пiднятися i сiсти з ним.

³²А мiсце з Писання, яке вiн читав, було таке: «Як вівцю на заклання, ведено Його, i, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так i Вiн не вiдкриває уст Своїх.

³³У при­­­ниженнi Його суд Його вiдбув­ся. Але про рiд Його хто розпо­вiсть? Бо береться iз землi життя Його».

³⁴I казав євнух Филиповi: «Прошу тебе сказати: про кого пророк говорить це? Про себе чи про когось iншого?»

³⁵Филип вiд­крив уста свої i, почавши з цього Писання, благовiстив йому про Iсуса.

³⁶Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, i єв­нух сказав: «Ось вода. Що пере­ш­коджає менi хреститись?»

³⁷Филип же сказав йому: «Якщо вiру­єш вiд усього серця, то можна». Вiн сказав у вiдповiдь: «Вiрую, що Iсус Христос є Син Божий».

³⁸I на­казав зупинити колiсницю; i ввi­­­йшли обидва у воду, Филип i євнух; i охрестив [він] його.

³⁹Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зiйшов на євнуха, а Филипа вознiс ангел Господнiй, i євнух уже не бачив його, i поїхав дорогою своєю, радiючи.

⁴⁰Филип же опинився в Азотi i, проходячи, благовiстив усiм мiстам, аж поки прийшов до Кесарiї.