Acts 8
1 Савл же схвалював убивство його. Того дня сталося велике гонiння на церкву в Єрусалимi; i всi, крiм апостолiв, розсiялися по рiзних мiсцях Юдеї та Самарiї.
2 Стефана ж поховали люди побожнi i вчинили великий плач по ньому.
3 А Савл нищив Церкву; ходив по домах, тягнув чоловiкiв та жiнок i вiддавав їх до в’язницi.
4 Тi ж, що розсiялися, ходили i благовiстили слово.
5 Так, Филип прийшов у самарiйське мiсто i проповiдував їм Христа.
6 Hарод однодушно слухав те, що говорив Филип; чув i бачив чудеса, якi вiн творив.
7 Бо нечистi духи з багатьох, хто мав їх, виходили з великим криком, а чимало розслаблених i кривих зцiлялося.
8 I була велика радiсть у тому мiстi.
9 Перебував же в мiстi один чоловiк на iм’я Симон, який ранiш волхвував i дивував самарiйський народ, видаючи себе за якогось великого.
10 Його слухали всi, вiд малого до великого, кажучи: «Цей є велика сила Божа».
11 А слухали його тому, що вiн довгий час дивував їх волхвуванням.
12 Коли ж повiрили Филиповi, який благовiстив про Царство Боже та про ім’я Iсуса Христа, то хрестились i чоловiки i жiнки.
13 Увiрував i сам Симон i, охрестившись, не вiдходив вiд Филипа; i, побачивши великi чудеса й знамення, що творилися, дивувався.
14 Коли почули апостоли, якi були в Єрусалимi, що Самарiя прийняла слово Боже, послали до них Петра та Iоана,
15 котрi, прийшовши, помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого.
16 Бо Вiн не сходив ще на жодного з них, а тiльки були вони охрещенi в iм’я Господа Iсуса.
17 Тодi поклали руки на них, i вони прийняли Духа Святого.
18 Симон же, побачивши, що через покладання рук апостольських подається Дух Святий, принiс їм грошi,
19 кажучи: «Дайте й менi таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого».
20 Але Петро сказав йому: «Hехай срiбло твоє буде з тобою на погибель, бо ти помислив дiстати дар Божий за грошi.
21 Hема для тебе в цьому нi частки, нi уділу; бо серце твоє неправдиве перед Богом.
22 Отже, покайся у цьому грiху твоєму i благай Бога, щоб вiдпустив тобi помисел серця твого;
23 бо бачу тебе повного жовчi гiркої i в путах неправди».
24 Симон же сказав у вiдповiдь: «Помолiться за мене до Господа, щоб мене нiщо не спiткало iз сказаного вами».
25 Вони ж, засвiдчивши та проповiдавши слово Господнє, поверталися до Єрусалима i в багатьох самарiйських селах проповiдували Євангелiє.
26 А Филиповi ангел Господнiй сказав: «Устань та йди на пiвдень, на дорогу, що йде з Єрусалима в Газу; вона безладна».
27 Вiн устав i пiшов. I ось чоловiк ефiопський, євнух, вельможа Кандакiї, царицi ефiопської, хранитель усiх її скарбiв, який приїжджав до Єрусалима на поклонiння,
28 повертався i, сидячи на своїй колiсницi, читав пророка Iсаю.
29 Дух сказав Филиповi: «Пiдiйди i пристань до цiєї колiсницi».
30 Филип пiдiйшов i, почувши, що вiн читає пророка Iсаю, сказав: «Чи розумiєш, що читаєш?»
31 Вiн сказав: «Як можу розумiти, коли ніхто не настановить мене?» I попросив Филипа пiднятися i сiсти з ним.
32 А мiсце з Писання, яке вiн читав, було таке: «Як вівцю на заклання, ведено Його, i, як ягня перед тим, хто стриже його, мовчить, так i Вiн не вiдкриває уст Своїх.
33 У приниженнi Його суд Його вiдбувся. Але про рiд Його хто розповiсть? Бо береться iз землi життя Його».
34 I казав євнух Филиповi: «Прошу тебе сказати: про кого пророк говорить це? Про себе чи про когось iншого?»
35 Филип вiдкрив уста свої i, почавши з цього Писання, благовiстив йому про Iсуса.
36 Тим часом, продовжуючи путь, вони приїхали до води, i євнух сказав: «Ось вода. Що перешкоджає менi хреститись?»
37 Филип же сказав йому: «Якщо вiруєш вiд усього серця, то можна». Вiн сказав у вiдповiдь: «Вiрую, що Iсус Христос є Син Божий».
38 I наказав зупинити колiсницю; i ввiйшли обидва у воду, Филип i євнух; i охрестив [він] його.
39 Коли ж вони вийшли з води, Дух Святий зiйшов на євнуха, а Филипа вознiс ангел Господнiй, i євнух уже не бачив його, i поїхав дорогою своєю, радiючи.
40 Филип же опинився в Азотi i, проходячи, благовiстив усiм мiстам, аж поки прийшов до Кесарiї.