Acts 10— 2004

¹У Кесарiї був один чоло­вiк, на iм’я Корнилiй, сотник з полку, званого Італiйським,

²побожний i богобоязний, з усiм домом своїм, вiн чинив багато милостинi народовi i завжди молився Боговi.

³Близько дев’ятої години дня, у видiннi, вiн ясно бачив ангела Божого, який увiйшов до нього i сказав йому: «Корнилiю!»

⁴Вiн же глянув на нього i, злякав­шись, сказав: «Що, Господи?» Ан­гел вiдповiв йому: «Молитви твої та милостинi твої згадалися перед Богом.

⁵Отже, пошли людей до Іоппiї i поклич Симона, званого Петром.

⁶Вiн гостює в одного кожум’яки Симона, дiм якого бiля моря; вiн скаже тобi слова, якими спасешся ти i весь твiй дiм».

⁷Коли ангел, який говорив iз Кор­нилiєм, вiдiйшов, то вiн, покликавши двох iз своїх слуг i побожного воїна з тих, якi були при ньому,

⁸i, розповiвши їм усе, послав їх у Іоппiю.

⁹Другого дня, коли вони йшли i наближалися до мiста, Петро близько шостої години вийшов на крівлю дому помолитися,

¹⁰і вiд­чув вiн голод, i захотiв їсти. Поки ж готували, найшов на нього жах,

¹¹і бачить розкрите небо i якийсь сосуд, нiби велике полотно, прив’язане за чотири кiнцi, що спускається на землю i сходить до нього;

¹²у ньому знаходились уся­кi земнi чотириногi, i звiрi, i плазуни, i птахи небеснi.

¹³I був голос до нього: «Встань, Петре, зако­ли та їж».

¹⁴Петро ж сказав: «Hi, Господи, я нiколи не їв нiчого поганого або нечистого».

¹⁵Тодi вдруге був голос до нього: «Що Бог очистив, того ти не вважай нечис­тим».

¹⁶Сталося це тричi; i сосуд знову пiднявся на небо.

¹⁷Коли ж Петро в собi дивувався, що б то означало видiння, яке вiн бачив, — ось посланцi вiд Корнилiя, розпитавши про Симонiв дiм, зупинилися бiля ворiт;

¹⁸i, крикнувши, спитали: «Чи тут гостює Симон, званий Петром?»

¹⁹Тим часом як Петро розмiрковував про видiння, Дух сказав йому: «Ось, три чоловiки шукають тебе;

²⁰встань, зiйди та йди з ними, нiтрохи не вагаючись; бо Я послав їх».

²¹Пет­ро, зiйшовши до людей, присланих до нього Корнилiєм, сказав: «Я — той, кого ви шукаєте; у якiй справi ви прийшли?»

²²Вони ж сказали: «Корнилiй-сот­ник, муж праведний i богобоязний, про якого добре говорить увесь народ юдейський, одержав повелiння через святого ангела по­кликати тебе до дому свого i послухати слова твого».

²³Тодi Петро, запросивши їх, пригостив. А наступ­ного дня, уставши, пiшов з ними, i дехто з братiї іоппiйської пiшли з ним.

²⁴Hаступого дня прийшли вони до Кесарiї. Корнилiй же очікував їх, скликавши своїх родичiв та близьких друзiв.

²⁵Коли входив Петро, Корнилiй його зустрiв i по­клонився, припавши до його нiг.

²⁶Петро ж пiдвiв його, кажучи: «Встань, я теж людина».

²⁷I, розмовляючи з ним, увiйшов у дiм i знайшов багатьох, що зiбралися.

²⁸I сказав їм: «Ви знаєте, що юдеєвi заборонено знатися або зближатися з iноплемiнником; але Бог вiдкрив менi, щоб я жодного чоло­вiка не вважав негiдним або нечистим.

²⁹Тому я, коли мене покликали, прийшов, не вагаючись. Отже, питаю: для чого ви покликали мене?»

³⁰Корнилiй сказав: «Четвертого дня я постився аж до цiєї години i о дев’ятiй годинi молився у своєму домi, i ось став передi мною муж у свiтлiй одежi

³¹i каже: «Корнилiю! Почута молитва твоя, i милостинi твої згадалися перед Богом.

³²Отже, пошли в Іоппiю та поклич Симона, званого Петром; вiн гостює в домi кожум’яки Симона, що бiля моря; вiн прийде i скаже тобi».

³³Зразу ж послав я до тебе, i ти добре зробив, що прийшов. Тепер ми всi сто­їмо перед Богом, щоб вислухати все, що повелiв тобi Бог».

³⁴Петро відкрив уста і сказав: «Істинно пізнаю, що Бог не дивиться на особу,

³⁵але в усякому народі той, хто боїться Його і робить по правді, угодний Йому.

³⁶Він послав синам Ізраїлевим слово, благовістячи мир через Ісуса Христа; Цей є Господь усіх.

³⁷Ви знаєте про те, що сталося по всiй Юдеї, починаючи вiд Гали­леї, пiсля хрещення, що пропо­вiдував Iоан:

³⁸як Бог Духом Святим i силою помазав Iсуса з Hаза­рета, i Вiн ходив, творив добро i зцiляв усiх, поневолених дияволом, тому що Бог був з Hим.

³⁹I ми свiдки всього, що зробив Вiн на землi юдейськiй i в Єрусалимi, i що врешті Його вбили, повiсив­ши на деревi.

⁴⁰Його Бог воскресив на третiй день, i дав Йому яв­лятися

⁴¹не всьому народовi, а свiд­кам, Богом наперед обраним, нам, якi їли й пили з Hим пiсля воскресіння Його з мертвих.

⁴²I Вiн повелiв нам проповiдувати людям i свiдчити, що Вiн є призначений вiд Бога Суддя живих i мертвих.

⁴³Про Hього всi пророки свiдчать, що всякий, хто вірує в Hього‚ одержить вiдпущення грiхiв iменем Його».

⁴⁴Коли Петро ще продовжував цю промову, Дух Святий зiйшов на всiх, хто слухав слово.

⁴⁵I вiру­ючi з обрiзаних, якi прийшли з Петром, дивувалися, що дар Святого Духа зiйшов i на язичникiв,

⁴⁶бо чули, що вони говорять [різними] мовами i величають Бога. Тодi Петро сказав:

⁴⁷«Хто може заборонити хреститись водою тим, що, як i ми, одержали Святого Духа?»

⁴⁸I звелiв їм хреститися в iм’я Iсуса Христа. Потiм вони про­сили його пробути в них кiлька днiв.