1У цi днi, коли збiльшилася кiлькiсть учнiв, виникло нарiкання еллiнiстiв на євреїв за те, що вони не дбають про їхнiх удовиць у повсякденному служінні їм.
2Тодi дванадцять апостолiв, скликавши багато учнiв, сказали: «Hе личить нам, залишивши слово Боже, пiклуватися про столи.
3Отже, браття, оберiть з-помiж себе сiм мужiв доброї слави, сповнених Святого Духа i мудрости; їх поставимо на цю службу,
4а ми постiйно перебуватимемо в молитвi та служiннi слову».
5I угодна була ця пропозицiя всьому зiбранню; i обрали Стефана, мужа, сповненого вiри i Духа Святого, i Филипа, i Прохора, i Hиканора, i Тимона, i Пармена, i Миколая антиохiйця, наверненого з язичникiв;
6їх поставили перед апостолами, а цi, помолившись, поклали на них руки.
7I ширилося слово Боже, i вельми збiльшувалося число ученикiв у Єрусалимi; i дуже багато священикiв скорилося вiрi.
8А Стефан, сповнений вiри i сили, творив великi чудеса i знамення в народi.
9Дехто з так званої синагоги лiбертинцiв i киринейцiв i олександрiйцiв та деякi з Киликiї й Асiї сперечалися зi Стефаном;
10та не могли протистояти мудростi і Духовi, Яким вiн говорив.
11Тодi вони навчили декого сказати: «Ми чули, як вiн говорив хулу на Мойсея i на Бога».
12I пiдбурили народ i старiйшин, i книжникiв, i, напавши, схопили його i привели у синедрiон.
13I поставили лжесвiдкiв, якi говорили: «Цей чоловiк не перестає говорити хулу на це святе мiсце i на закон.
14Бо ми чули, як вiн казав, що Iсус Hазорей зруйнує це мiсце i змiнить звичаї, переданi нам Мойсеєм».
15I всi, хто сидiв у синедрiонi, дивлячись на нього, бачили лице його, як лице ангела.