Acts 5
1 Один же чоловiк, на iм’я Ананiя, з жiнкою своєю Сапфирою, продав маєток,
2 i затаїв з цiни, з вiдома i жiнки своєї, а деяку частину принiс i поклав до нiг апостолiв.
3 А Петро сказав: «Ананiє! Hавiщо ти попустив сатанi вкласти у серце твоє думку сказати неправду Духовi Святому i втаїти з цiни за землю?
4 Чи не твоїм було те, що ти мав, i чи не ти володiв тим, що одержав вiд продажу? Hавiщо ти поклав у серцi своєму так зробити? Ти сказав неправду не людям, а Боговi».
5 Почувши цi слова, Ананiя впав мертвим; i великий страх охопив усiх, хто чув це.
6 Уставши, юнаки взяли його, винесли i поховали.
7 Години через три пiсля цього прийшла й жiнка його, не знаючи, що трапилося.
8 Петро ж спитав її: «Скажи менi, чи за стiльки ви продали землю?» Вона вiдповiла: «Так, за стiльки».
9 А Петро сказав їй: «Що це ви змовилися спокусити Духа Господнього? Ось бiля дверей ноги тих, якi поховали чоловiка твого; i тебе винесуть».
10 Раптом вона впала бiля нiг його i вмерла. Юнаки, ввiйшовши, знайшли її мертвою i, винiсши, поховали поряд iз чоловiком її.
11 I великий страх охопив усю церкву i всiх, хто чув про це.
12 Руками ж апостолiв творилося в народi багато знамень i чудес; i всi однодушно перебували в притворi Соломоновому.
13 Iз стороннiх же нiхто не наважувався прилучитися до них, а народ величав їх.
14 А вiруючих усе бiльше й бiльше приєднувалося до Господа, багато чоловiкiв та жiнок,
15 так що й на вулицi виносили недужих і клали на постелях та лiжках, щоб хоч тiнь Петра, який проходив, осiнила кого з них.
16 До Єрусалима також сходилося багато людей з навколишнiх мiст, якi приносили хворих та одержимих нечистими духами, i всi зцiлялися.
17 А первосвященик i з ним усi, якi належали до єресi саддукейської, сповнилися заздрощiв,
18 наклали руки свої на апостолiв i кинули їх до загальної в’язниці.
19 Ангел же Господнiй уночi вiдчинив дверi в’язницi i, вивiвши їх, сказав:
20 «Iдiть i, ставши у храмi, говорiть до народу всi цi слова життя».
21 Вони, вислухавши, увiйшли вранці до храму i навчали. А первосвященик i тi, якi з ним, прийшовши, скликали синедрiон та всiх старiйшин iз синiв Ізраїлевих i послали до в’язницi привести апостолiв.
22 Cлуги ж, прийшовши, не знайшли їх у в’язниці i, повернувшись, доповiли,
23 кажучи: «В’язницю ми знайшли замкненою з усiєю пильнiстю i зi сторожею, яка стояла перед дверима; але, вiдчинивши, ми не знайшли у нiй нiкого».
24 Почувши цi слова, первосвященик, начальник сторожi та [iншi] первосвященики не могли зрозумiти, що б це означало.
25 Але один якийсь прийшов i донiс їм, кажучи: «Ось мужi, яких ви ув’язнили, стоять у храмi i навчають народ».
26 Тодi начальник охорони пiшов із служителями i привiв їх без насильства, бо боялися народу, щоб не побили їх камiнням.
27 Привiвши їх, поставили перед синедрiоном; i спитав їх первосвященик, кажучи:
28 «Чи не суворо заборонили ми вам учити про це ім’я? А ви ось наповнили Єрусалим ученням вашим i хочете навести на нас кров Чоловiка Того».
29 Петро ж i апостоли сказали у вiдповiдь: «Боговi треба коритися бiльше, нiж людям.
30 Бог отцiв наших воскресив Iсуса, Якого ви вбили, повiсивши на деревi.
31 Бог Своєю десницею вознiс Його як Hачальника i Спасителя, щоб дати Iзраїлевi покаяння i вiдпущення грiхiв.
32 Свiдки Йому в цьому ми i Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому».
33 Вони ж, почувши це, розлютилися й радились‚ як убити їх.
34 Пiдвiвшись у синедрiонi, один фарисей на iм’я Гамалiїл, учитель закону, якого весь народ поважав, наказав вивести апостолiв на короткий час,
35 а їм сказав: «Мужi iзраїльськi! Уважно подумайте про людей цих, що маєте робити з ними.
36 Бо незадовго перед цим з’явився Февда, видаючи себе за когось великого, i до нього приєдналося близько чотирьохсот чоловiк; але його вбито, i всi, хто слухав його, розiйшлись i зникли.
37 Пiсля нього пiд час перепису з’явився Іуда галилеянин i повiв за собою чимало народу; але й вiн загинув, i всi, хто слухав його, розсипались.
38 I нинi кажу вам, вiдступiться вiд людей цих i облиште їх; бо якщо це починання i це дiло вiд людей, то воно зруйнується;
39 а якщо вiд Бога, то ви не можете знищити його; стережiться, щоб вам не стати i богоборцями».
40 Вони послухались його; i, покликавши апостолiв, били їх i, заборонивши їм говорити про ім’я Iсуса, вiдпустили їх.
41 Вони ж [апостоли] пiшли з синедрiону, радiючи, що за ім’я Господа Iсуса сподобилися зазнати безчестя.
42 I повсякдень у храмi i по домах не переставали вчити й благовiстити про Iсуса Христа.