Acts 4
1 Коли вони говорили до народу, до них приступили священики й начальники охорони храму i саддукеї,
2 гнiваючись на те, що вони навчають народ і проповiдують в Iсусi воскресіння з мертвих;
3 i наклали на них руки, i вiддали їх пiд варту до ранку; бо вже був вечiр.
4 Багато з тих, хто слухав слово, увiрували; i число таких людей було близько п’яти тисяч.
5 Hа другий день зiбралися в Єрусалим начальники їхнi, i старiйшини та книжники,
6 i первосвященик Анна, i Каяфа, i Iоан, i Олександр та iншi з роду первосвященицького;
7 поставивши їх посерединi, питали: «Якою силою або яким iменем ви зробили це?»
8 Тодi Петро, сповнившись Духа Святого, сказав їм: «Начальники народу i старiйшини iзраїльськi!
9 Якщо вiд нас сьогоднi вимагають вiдповiдi за благодiяння немiчному чоловiковi, як вiн зцiлився,
10 то нехай буде вiдомо всiм вам i всьому народовi iзраїльському, що iменем Iсуса Христа Hазорея, Якого ви розп’яли i Якого Бог воскресив iз мертвих, Hим поставлений вiн перед вами здоровий.
11 Вiн є камiнь, занедбаний вами, будiвничими, Який став наріжним каменем, i нема нi в кому iншому спасiння,
12 бо немає iншого iменi пiд небом, даного людям, яким належало б спастися нам».
13 Побачивши смiливiсть Петра та Iоана й примiтивши, що вони люди некнижнi й простi, [вони] дивувались, а разом з тим упiзнавали їх, що вони були з Iсусом;
14 а побачивши зцiленого чоловiка, який стояв з ними, нiчого не могли сказати проти.
15 I, наказавши їм вийти геть iз синедрiону, мiркували мiж собою,
16 кажучи: «Що нам робити з цими людьми? Бо всiм, хто живе в Єрусалимi, вiдомо, що через них сталося явне чудо, i ми не можемо вiдкинути цього;
17 але, щоб це не розголошувалось бiльше в народi, погрозою заборонiмо їм, щоб не говорили про це iм’я нiкому з людей».
18 I, покликавши їх, заборонили їм зовсiм говорити i вчити про iм’я Iсуса.
19 Але Петро та Iоан сказали їм у вiдповiдь: «Судiть, чи справедливо перед Богом слухати вас бiльше, нiж Бога?
20 Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули».
21 Вони ж, пригрозивши, вiдпустили їх, не маючи можливостi покарати їх через народ, бо всi прославляли Бога за те, що сталося.
22 Бо було понад сорок рокiв тому чоловiковi, з яким сталося це чудо зцiлення.
23 Коли їх вiдпустили, вони прийшли до своїх i переказали те, що говорили їм первосвященики й старiйшини.
24 Вони ж, вислухавши, однодушно пiднесли голос до Бога й сказали: «Владико Боже, Що створив небо, й землю, i море та все, що є в них!
25 Ти устами отця нашого Давида, раба Твого, сказав Духом Святим: «Чого заметушились народи i люди задумують марне?
26 Повстали царi земнi, i князi зiбралися разом на Господа й на Христа Його».
27 Бо справдi зiбрались у мiстi цьому на Святого Сина Твого Iсуса, помазаного Тобою, Iрод i Понтiй Пилат з язичниками та народом iзраїльським,
28 щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя i рада Твоя.
29 I нинi, Господи, споглянь на погрози їхнi i дай рабам Твоїм з усiєю смiливiстю промовляти слово Твоє,
30 коли Ти простягаєш руку Твою на те, щоб зцiлення, знамення й чудеса творилися iменем Святого Сина Твого Iсуса».
31 I пiсля молитви їхньої захиталося мiсце, де вони зiбрались, i сповнилися всi Духа Святого, i промовляли слово Боже з дерзновенням.
32 У людей, що увiрували, було одне серце й одна душа; i нiхто нiчого з майна свого не називав своїм, а все у них було спiльне.
33 Апостоли ж iз великою силою свiдчили про воскресіння Господа Iсуса Христа; i велика благодать була на всiх них.
34 Hе було мiж ними жодного вбогого; бо всi, хто володiв землею або домами, продавали їх, приносили грошi за продане
35 i клали до нiг апостолiв; i давалося кожному, хто чого потребував.
36 Так Iосiя, прозваний апостолами Варнавою, що значить «син утіхи», левит, родом кiпрянин,
37 у якого була своя земля, принiс грошi й поклав до нiг апостолiв.