Acts 27
1 Коли вирiшено було відпливти нам до Iталiї, то вiддали Павла i деяких iнших в’язнiв сотниковi Августового полку на iм’я Юлiй.
2 Ми пiднялися на адрамiтський корабель‚ що мав пливти поблизу асiйських місць‚ вирушили. З нами перебував Аристарх, македонянин iз Фессалонiки.
3 Другого дня пристали до Сидона. Юлiй поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому вiдвiдати друзiв i скористатися їхньою допомогою.
4 Вирушивши звiдти, ми припливли до Кiпру, бо був супротивний вiтер,
5 i, перепливши море проти Киликiї та Памфiлiї, прибули до Мир Лiкiйських.
6 Там сотник знайшов олександрiйський корабель, що плив до Iталiї, i посадив нас на нього.
7 Повiльно плаваючи багато днiв i ледве порiвнявшись з Кнiдом, через несприятливий нам вiтер, ми пiдпливли до Криту при Салмонi.
8 Ледве пробравшись повз нього, прибули до одного мiсця, що зветься Добрi Пристанi, поблизу мiста Ласея.
9 А як минуло багато часу, i плавання було вже небезпечне, тому що i пiст уже минув, то Павло радив,
10 кажучи їм: «Мужi! Я бачу, що плавання буде з труднощами i з великою шкодою не тiльки для вантажу i корабля, але й для нашого життя».
11 Однак сотник бiльше довiряв керманичевi i начальниковi корабля, нiж словам Павла.
12 А що пристань була непридатна до зимiвлi, то чимало людей радили податися звiдти, щоб, якщо можливо, дiйти до Фiнiка, пристанi критської, що лежить проти пiвденно-захiдного i пiвнiчно-захiдного вiтру, i там перезимувати.
13 Подув пiвденний вiтер, і вони, думаючи, що вже дiстали бажане, вирушили i попливли поблизу Криту.
14 Але невдовзi знявся супротивний йому бурхливий вiтер, що зветься «евроклiдон».
15 Корабель схопило так, що вiн не мiг чинити опiр вiтровi, i ми носилися, вiддавшись хвилям.
16 I, наскочивши на якийсь острiвець, що зветься Клавдiй, ми ледве могли втримати човен.
17 Піднявши його, почали всiма засобами обв’язувати корабель; боячись, щоб не сiсти на мiлину, спустили вiтрило i таким чином носилися.
18 Ранком другого дня, коли розпочався буревiй, почали викидати вантаж,
19 а на третiй день ми своїми руками повикидали корабельне знаряддя.
20 Та оскiльки багато днiв не було видно нi сонця, нi зiрок, i тривала велика буря, то, зрештою, зникала будь-яка надiя на наше врятування.
21 Що довго не їли, то Павло, ставши посеред них, сказав: «О мужi! Треба було послухати мене i не вiдходити вiд Криту, i тим самим уникнули б цих труднощiв i шкоди.
22 Тепер же благаю вас‚ пiдбадьортеся, бо жодна душа з вас не загине, а тiльки корабель.
23 Бо ангел Бога, Якому я належу i Якому служу, з’явився менi цiєї ночi
24 i сказав: «Hе бiйся, Павле. Тобi належить стати перед кесарем, i ось Бог дарував тобi всiх, що пливуть з тобою».
25 Тому пiдбадьортеся, мужi, бо я вiрю Боговi, що буде так, як менi сказано.
26 Hам належить бути викинутими на який-небудь острiв».
27 Чотирнадцятої ночi, коли ми носилися в Адрiатичному морi, близько опiвночi корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землi,
28 i, вимiрявши глибину, знайшли двадцять сажнiв; потiм на невеликiй вiдстанi, знову вимiрявши, знайшли п’ятнадцять сажнiв.
29 Побоюючись, щоб не натрапити на кам’янистi мiсця, кинули з корми чотири якорі i чекали дня.
30 Коли корабельники хотiли втекти з корабля i спускали на море човен, роблячи вигляд, нiби хочуть кинути якiр з носа,
31 Павло сказав сотниковi i воїнам: «Якщо вони не залишаться на кораблi, то ви не зможете врятуватися».
32 Тодi воїни вiдтяли вiрьовки у човна, i вiн упав.
33 Коли почало свiтати, Павло умовляв усiх приймати їжу, кажучи: «Сьогоднi чотирнадцятий день, як ви, чекаючи, перебуваєте без їжi, нiчого не споживаючи.
34 Тому прошу вас прийняти їжу: це сприятиме збереженню вашого життя; бо нi в кого з вас не впаде й волосина з голови».
35 Промовивши це i взявши хлiб, вiн подякував Боговi перед усiма i, розламавши, почав їсти.
36 Тодi всi пiдбадьорилися i також прийняли їжу.
37 Було ж усiх нас на кораблi двiстi сiмдесят шiсть душ.
38 Hаситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море.
39 Коли ж настав день, землi не розпiзнавали, а побачили лише якусь затоку з пологим берегом, до якого вирiшили, якщо можна, пристати кораблем.
40 I, пiднявши якорi, попливли по морю i, розв’язавши стерно та пiднявши мале вiтрило за вiтром, тримали до берега.
41 Hаскочили на косу‚ i корабель сiв на мiлину. Hiс загруз i став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль.
42 Воїни було погодилися умертвити в’язнiв, щоб хто-небудь, випливши, не втiк.
43 Але сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх вiд цього намiру i звелiв тим, що вмiли плавати, першими кинутися i вийти на землю,
44 iншим же — кому на дошках, а кому на будь-чому вiд корабля; i таким чином усi врятувалися на землю.