Acts 24
1 Через п’ять днiв прийшли первосвященик Ананiя зi старiйшинами i з якимсь ритором Тертуллом, якi скаржилися правителевi на Павла.
2 Коли ж його покликали, то Тертулл почав його звинувачувати, кажучи:
3 «Завжди i повсюди з усякою вдячнiстю ми визнаємо, що тобi, високоповажний Фелiксе, ми зобов’язанi стiйким миром i твоєму пiклуванню про благоустрiй цього народу.
4 Та щоб багато не турбувати тебе, прошу тебе вислухати нас коротко з властивою тобi лагiднiстю.
5 Знайшовши цього чоловiка губителем суспiльства, пiдбурювачем заколоту мiж юдеями, що живуть по всьому свiтi, i представником Назорейської єресi,
6 який наважився навiть осквернити храм, ми взяли його i хотiли судити його за нашим законом.
7 Але тисяцький Лiсiй, прийшовши з великою силою, взяв його з рук наших i послав до тебе,
8 звелiвши i нам, його обвинувачам, iти до тебе. Ти можеш сам, розiбравшись, дiзнатись вiд нього про все те, в чому ми звинувачуємо його».
9 I юдеї пiдтвердили, сказавши, що це так.
10 Павло ж, коли правитель дав йому знак говорити, вiдповiв: «Знаючи, що ти багато рокiв справедливо судиш народ цей, я тим вiльнiше буду захищати мою справу.
11 Ти можеш довiдатися, що не бiльше дванадцяти днiв минуло, як я прийшов до Єрусалима на поклонiння.
12 Hi в святилищi, нi в синагогах, нi в мiстi вони не знаходили мене як такого, що з ким-небудь сперечається або викликає розбрат у народi,
13 i не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене.
14 Але признаюся тобi в тому, що, згiдно вченню, яке вони називають єрессю, я дiйсно служу Боговi отцiв моїх i вiрую всьому, що написано в Законi i Пророках,
15 маючи надiю на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведників i грiшників, чого i самi вони сподiваються.
16 Тому i сам дбаю я завжди мати непорочну совiсть перед Богом i людьми.
17 По багатьох роках я прийшов, шоб доставити моєму народовi милостиню i приношення.
18 При тому знайшли мене очищеним у храмi, не з народом i не з галасом.
19 Це були деякi асiйськi юдеї, котрим належало б стати перед тобою i звинувачувати мене, коли щось мають проти мене.
20 Або самi тi нехай скажуть, яку знайшли вони в менi неправду, коли я стояв перед синедрiоном,
21 хiба тiльки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи помiж ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нинi приймаю суд вiд вас».
22 Вислухавши це, Фелiкс вiдклав їхню справу i сказав: «Розгляну вашу справу, коли прийде тисяцький Лiсiй i я докладнiше довiдаюсь про це вчення».
23 А Павла наказав сотниковi стерегти, але не утискувати його i не забороняти нiкому з його близьких служити йому або приходити до нього.
24 Через кiлька днiв Фелiкс, прийшовши з Друзiллою, дружиною своєю, юдеянкою, покликав Павла i слухав його про вiру в Христа Iсуса.
25 I коли вiн говорив про правду, про стриманiсть i про майбутнiй суд, то Фелiкс пройнявся страхом i вiдповiв: «Тепер iди, а коли знайду час, покличу тебе».
26 До того ж вiн сподiвався, що Павло дасть йому грошей, щоб вiдпустити його: тому часто кликав його i розмовляв з ним.
27 Коли минуло два роки, мiсце Фелiкса посiв Порцiй Фест. Бажаючи догодити юдеям, Фелiкс залишив Павла в кайданах.