Acts 23
1 Павло, звівши погляд на синедрiон, сказав: «Мужi-браття! Я всiєю доброю совiстю жив перед Богом до цього дня».
2 Первосвященик же Ананiя звелiв тим, що стояли перед ним, бити його по устах.
3 Тодi Павло сказав йому: «Бог буде бити тебе, стiно поваплена! Ти сидиш, щоб судити мене за законом, i, супроти закону, велиш бити мене».
4 А тi, що стояли перед ним, сказали: «Первосвященика Божого ганьбиш?»
5 Павло сказав: «Я не знав, браття, що вiн первосвященик; бо, як написано: на начальника народу твого не лихослов».
6 Павло, зрозумiвши, що тут одна частина саддукеїв, а друга фарисеїв, виголосив у синедрiонi: «Мужi-браття! Я фарисей, син фарисея; за надiю на воскресіння мертвих мене судять».
7 Коли вiн це сказав, стався розбрат мiж фарисеями i саддукеями, i збори роздiлилися.
8 Бо саддукеї кажуть, що нема воскресіння, нi ангела, нi духа, а фарисеї визнають i те, й інше.
9 Зчинився великий галас, i книжники фарисейської частини, пiднявшись, сперечалися мiж собою, кажучи: «Hiчого лихого не знаходимо ми в цьому чоловiковi. Якщо дух чи ангел говорив йому, не противмося Боговi».
10 Та як розлад збiльшився, тисяцький, боячись, щоб вони не розтерзали Павла, звелiв воїнам зiйти, взяти його з-поміж них i вiдвести у фортецю.
11 Hаступної ночi Господь, з’явившись йому, сказав: «Дерзай, Павле; бо як ти свiдчив про Мене в Єрусалимi, так належить тобi свiдчити і в Римi».
12 Коли настав день, деякi юдеї, порадившись, поклялися не їсти i не пити, доки не уб’ють Павла.
13 Було їх понад сорок, що поклялися.
14 Вони, прийшовши до первосвященикiв i старiйшин, сказали: «Ми клятвою заприсяглися нiчого не їсти, поки не уб’ємо Павла.
15 Отже, нинi ви з синедрiоном скажiть тисяцькому, щоб завтра вивiв його до нас, нiби ви хочете точнiше розглянути справу про нього; а ми, перш нiж вiн наблизиться, готовi вбити його».
16 Почувши про цей замiр, син Павлової сестри прийшов i, увiйшовши у фортецю, повiдомив Павла.
17 Павло ж покликав одного з сотникiв i сказав: «Вiдведи цього юнака до тисяцького, бо вiн має дещо сказати йому».
18 Той, взявши його, привiв до тисяцького i сказав: «В’язень Павло покликав мене i просив одвести до тебе цього юнака, котрий має дещо сказати тобi».
19 Тисяцький, взявши його за руку i вiдiйшовши з ним, спитав на самотi: «Що таке маєш звiстити менi?»
20 Вiн вiдповiв, що юдеї змовилися просити тебе, щоб ти завтра вранцi вивiв Павла до них у синедрiон, так нiби вони хочуть точнiше дослiдити справу про нього.
21 Але ти не слухай їх, бо його пiдстерiгають понад сорок чоловiк з них, якi поклялися не їсти i не пити, доки не уб’ють його; i тепер вони готовi, чекаючи твого розпорядження.
22 Тодi тисяцький вiдпустив юнака, сказавши: «Hiкому не кажи, що ти повiдомив про це мене».
23 I, покликавши двох сотникiв, сказав: «Приготуйте менi двiстi озброєних воїнiв, i сiмдесят кiнних, i стрiльцiв двiстi, щоб iз третьої години ночi iшли до Кесарiї.
24 Приготуйте також ослiв, щоб, посадовивши Павла, перепровадити його до правителя Фелiкса».
25 Hаписав i листа такого змiсту:
26 «Клавдiй Лiсiй високоповажному правителю Фелiксу — вітання.
27 Цього мужа юдеї схопили i готовi були вбити; я, прийшовши з воїнами, вiдняв його, дiзнавшись, що вiн римський громадянин.
28 Потiм, бажаючи з’ясувати, в чому його звинувачують, привiв його в їхнiй синедрiон
29 i знайшов, що його звинувачують за суперечливу думку щодо їхнього закону, але що в ньому нiякої немає провини, вартої смерти чи кайданiв.
30 А почувши, що юдеї замислили зло на цього чоловiка, я негайно надiслав його до тебе, наказавши i обвинувачам говорити на нього перед тобою. Здоровий будь».
31 Отже, воїни, за даним їм наказом, взявши Павла, повели вночi до Антипатриди.
32 А другого дня, залишивши кiнних iти з ним, повернулися до фортецi.
33 А тi, прийшовши до Кесарiї i вiддавши листа правителевi, поставили перед ним i Павла.
34 Правитель, прочитавши листа, спитав, з якої вiн областi, i, довiдавшись, що iз Киликiї, сказав:
35 «Я вислухаю тебе, коли прийдуть твої обвинувачi». I звелiв йому бути пiд вартою в Iродовiй преторiї.