Acts 22
1 «Мужi, браття i отцi! Вислухайте тепер моє виправдання перед вами».
2 Почувши ж, що вiн заговорив з ними єврейською мовою, вони ще бiльше стихли. Вiн сказав:
3 «Я — юдеянин, народився у Тарсi киликiйському, вихований у цьому мiстi при ногах Гамалiїла, ретельно навчений у батькiвському законi, ревнитель у Бозi, як i всi ви нинi.
4 Я гнав послiдовникiв цього вчення навiть до смертi, зв’язуючи i вiддаючи до в’язницi i чоловiкiв, i жiнок,
5 як засвiдчать про мене первосвященик i всi старiйшини, вiд котрих, узявши листи до братiї, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешнiх привести в кайданах до Єрусалима на катування.
6 I коли я був у дорозi i наближався до Дамаска, близько полудня несподiвано осяяло мене велике свiтло з неба.
7 Я впав на землю i почув голос, що говорив менi: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?»
8 Я вiдповiв: «Хто Ти, Господи?» Вiн сказав менi: «Я Iсус Hазорей, Якого ти гониш».
9 Тi, що були зi мною, бачили свiтло i злякалися, але голосу Того, Хто говорив менi, не чули.
10 Тодi я сказав: «Господи! Що менi робити?» Господь же сказав менi: «Устань та йди в Дамаск, i там тобi сказано буде все, що призначено тобi робити».
11 А оскільки я вiд слави свiтла того позбувся зору, то тi, що були зi мною, за руку привели мене до Дамаска.
12 Один Ананiя, чоловiк благочестивий за законом, про що свідчать усi юдеї, що живуть у Дамаску,
13 прийшов до мене i, пiдiйшовши, сказав менi: «Савле‚ брате! Прозри». I я негайно побачив його.
14 Вiн же сказав менi: «Бог отцiв наших наперед обрав тебе, щоб ти пiзнав волю Його, побачив Праведника i почув голос з уст Його,
15 бо ти будеш Йому свiдком перед усiма людьми у тому, що бачив i чув.
16 Отже, чого ж ти зволiкаєш? Устань, охрестися та обмий грiхи твої, призвавши iм’я Господа Iсуса».
17 Коли я повернувся до Єрусалима i молився в храмi, не тямлячи себе,
18 я побачив Його‚ i Вiн сказав менi: «Поспiши i скорiше вийди з Єрусалима, бо тут не приймуть твого свiдчення про Мене».
19 Я сказав: «Господи, їм вiдомо, що я тих, хто вiрував у Тебе, ув’язнював у темницi i бив у синагогах,
20 i коли проливалася кров Стефана, свiдка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, i стерiг одежу тих, хто вбивав його».
21 I Вiн сказав менi: «Йди; Я пошлю тебе далеко до язичникiв».
22 До цього слова слухали його; а потiм пiдняли крик, гукаючи: «Знищ iз землi такого! Бо йому не слiд жити».
23 Поки вони кричали, кидали одяг i порох у повiтря,
24 тисяцький звелiв увести його в фортецю, наказав бичувати його, щоб довiдатися: з якої причини так кричали проти нього.
25 Але коли розтягли його ремiнням, Павло сказав сотниковi, що стояв: «Хiба вам дозволено бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»
26 Почувши ж це, сотник пiшов i доповiв тисяцькому, говорячи: «Дивись, що ти хочеш робити! Цей чоловiк — римський громадянин».
27 Тодi тисяцький, пiдiйшовши до нього, сказав: «Скажи менi, ти римський громадянин?» Вiн сказав: «Так».
28 Тисяцький на те вiдповiв: «Я за великi грошi придбав це громадянство». Павло ж сказав: «А я і народився в ньому».
29 Тодi вiдразу вiдступили вiд нього тi, хто хотiв катувати його, а тисяцький, дiзнавшись, що вiн римський громадянин, злякався, що зв’язав його.
30 Другого дня, бажаючи достовiрно дізнатися, в чому звинувачують його юдеї, звiльнив його вiд кайданiв, i звелiв зiбратися первосвященикам i всьому синедрiону та, вивiвши Павла, поставив його перед ними.