Acts 21
1 Коли ж ми, розлучившись iз ними, вiдпливли, одразу прийшли до Косу, другого дня — в Родос, а звiдти до Патари,
2 i, знайшовши корабель, що прямував до Фiнiкiї, зiйшли на нього i вiдпливли.
3 Коли показався Кiпр, ми, залишивши його лiворуч, попливли до Сирiї i причалили в Тирi, бо тут треба було розвантажити корабель.
4 I, знайшовши ученикiв, пробули там сiм днiв. Вони, з натхнення Духа, говорили Павловi, щоб вiн не йшов до Єрусалима.
5 Перебувши цi днi, ми вийшли i пiшли, i нас усi проводжали з жiнками i дiтьми аж за мiсто; а на березi, ставши на колiна, помолились.
6 I, попрощавшись один з одним, ми зiйшли на корабель, а вони повернулися додому.
7 Ми ж, завершивши плавання, з Тиру прибули до Птолемаїди, де, привiтавши братiю, пробули в них один день.
8 А другого дня вранці Павло i ми, що були з ним, вийшовши, прийшли до Кесарiї i, увiйшовши в дiм Филипа-благовiсника, одного з семи дияконiв, залишились у нього.
9 У нього було чотири дочки дiвицi, якi пророкували.
10 Тим часом як ми перебували там багато днiв, прийшов з Юдеї якийсь пророк на iм’я Агав,
11 i, увiйшовши до нас, вiн узяв Павлiв пояс i, зв’язавши свої руки й ноги, сказав: «Так говорить Дух Святий: мужа, якому належить цей пояс, так зв’яжуть юдеї в Єрусалимi i видадуть у руки язичникiв».
12 Коли ж ми почули це, то i мiсцевi‚ i ми просили, щоб вiн не ходив до Єрусалима.
13 Але Павло у вiдповiдь сказав: «Що ви робите? Чого плачете i засмучуєте серце моє? Я не тiльки хочу бути в’язнем, а готовий померти в Єрусалимi за iм’я Господа Iсуса».
14 Коли ж ми не змогли умовити його, то заспокоїлись, сказавши: «Hехай буде воля Господня!»
15 По цих днях, приготувавшись, ми пiшли до Єрусалима.
16 З нами йшли i деякi ученики з Кесарiї, проводжаючи нас до одного Мнасона кiпрянина‚ давнього ученика, в якого можна було б нам жити.
17 Коли прибули ми до Єрусалима, браття привiтно прийняли нас.
18 Другого дня Павло прийшов з нами до Якова; прийшли i всi пресвiтери.
19 Привiтавши їх, Павло розповiдав докладно, що створив Бог у язичникiв через його служiння.
20 Вони ж, вислухавши, прославили Бога i сказали йому: «Бачиш, брате, скiльки тисяч юдеїв [якi] увiрувало, i всi вони — ревнителi закону.
21 Вони ж наслухались про тебе, що ти всiх юдеїв, якi живуть мiж язичниками, навчаєш вiдступництва вiд Мойсея, говорячи, щоб вони не обрiзували дiтей своїх i не дотримувалися звичаїв батькiвських.
22 Отже, що ж? Hапевне, зiйдеться народ; бо почують, що ти прийшов.
23 Зроби ж те, що скажемо тобi. Є в нас чотири чоловiки, якi взяли на себе обiтницю.
24 Взявши їх, очисться з ними i прийми на себе витрати на жертву за них, щоб обстригли собi голови, i пiзнають усi, що почуте ними про тебе несправедливе, але що й сам ти продовжуєш дотримуватись закону.
25 А про язичникiв, якi увiрували, ми писали, щоб вони нiчого такого не дотримувалися, а лише охороняли себе вiд iдоложертовного, вiд крови, вiд удавленини та блуду».
26 Тодi Павло, узявши тих мужiв i очистившись iз ними, наступного дня увiйшов у храм i оголосив закiнчення днiв очищення, коли мала бути принесена за кожного з них жертва.
27 Коли ж сiм днiв закiнчувалися, тодi асiйськi юдеї, побачивши його в храмi, пiдбурили весь народ i наклали на нього руки,
28 викликуючи: «Мужi iзраїльськi, допоможiть: цей чоловiк скрiзь навчає всiх проти народу i закону i мiсця цього; до того ж i еллiнiв увiв у храм i осквернив це святе мiсце».
29 Бо перед цим вони бачили з ним у мiстi Трофима ефесянина i думали, що Павло увiв його до храму.
30 Усе мiсто заворушилося‚ i народ збiгся; i, схопивши Павла, потягли його геть з храму, i негайно було зачинено дверi.
31 Коли ж вони хотiли вбити його, до тисяцького полку дiйшла звiстка, що увесь Єрусалим збунтувався.
32 Вiн, негайно взявши воїнiв i сотникiв, рушив на них; вони ж, побачивши тисяцького та воїнiв, перестали бити Павла.
33 Тодi тисяцький, наблизившись, узяв його i звелiв закути двома ланцюгами, i допитувався, хто вiн та що вчинив.
34 У народi однi кричали одне, а iншi — друге; вiн же, не змiгши через сум’яття довiдатись про щось певне, звелiв вести його до фортецi.
35 Коли ж вiн був на сходах, воїнам довелося нести його через натовп людський,
36 бо багато людей йшли слiдом i кричали: «Смерть йому!»
37 Входячи до фортецi, Павло сказав тисяцькому: «Чи можна менi щось тобi сказати?» А той відповів: «Ти знаєш по-грецьки?
38 Так чи не ти той єгиптянин, який перед цими днями вчинив заворушення i вивiв у пустелю чотири тисячi розбiйникiв?»
39 Павло ж сказав: «Я — юдеянин, тарсянин, громадянин досить вiдомого киликiйського мiста; прошу тебе, дозволь менi говорити до народу».
40 Коли ж той дозволив, Павло, стоячи на сходах, подав знак рукою людям; i коли постало глибоке мовчання, почав говорити єврейською мовою так: