Acts 20
1 Коли заколот припинився, Павло, покликавши учеників i давши їм настановлення та попрощавшись з ними, вийшов i пiшов до Македонiї.
2 Пройшовши тi краї i втішивши віруючих щедрими настановами, він прийшов до Еллади.
3 Там вiн пробув три мiсяцi. Коли ж, унаслiдок змови, вчиненої проти нього юдеями, вiн хотiв вирушити до Сирiї, спало йому на думку повернутися через Македонiю.
4 Його супроводили до Асiї Сосипатр Пiррiв з Верiї, та з солунян — Аристарх i Секунд, i Гай дерв’янин, i Тимофiй та асiйцi Тихик i Трофим.
5 Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троадi.
6 А ми пiсля днiв опрiсночних вiдпливли з Филипів i днiв за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сiм днiв.
7 Першого ж дня тижня, коли ученики зiбралися на переломлення хлiба, Павло, маючи намiр вирушити вранці наступного дня, розмовляв iз ними i продовжив слово до пiвночi.
8 У світлицi, де ми зiбралися, було багато свiтильникiв.
9 Пiд час тривалої Павлової бесiди одного юнака на iм’я Євтих, який сидiв на вiкнi, огорнув глибокий сон i вiн, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, i пiдняли його мертвим.
10 Павло, зiйшовши, припав до нього i, обнявши його, сказав: «Заспокойтесь, бо душа його в ньому».
11 Увiйшовши ж i переломивши хлiб та споживши, довго вів бесiду — аж до свiтанку, i потiм вийшов.
12 Юнака ж привели живого, i немало втiшилися.
13 Ми пiшли вперед на корабель i попливли в Асс, щоб узяти звiдтiля Павла; бо вiн так наказав нам, намiрюючись сам iти пiшки.
14 Коли ж вiн зустрiвся з нами в Ассi, то, взявши його, ми прибули до Мітилини.
15 I, вiдпливши звiдти, наступного дня зупинилися навпроти Хiоса, а другого дня пристали до Самоса i, побувавши в Трогiллiї, наступного дня прибули в Мелит,
16 бо Павловi спало на думку обминути Ефес, щоб не затриматися йому в Асiї: вiн поспiшав, щоб‚ якщо можливо, на день П’ятдесятницi бути в Єрусалимi.
17 З Мелита ж, пославши до Ефеса, вiн скликав пресвiтерiв церкви,
18 i, коли вони прийшли до нього, вiн сказав їм: «Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асiю, весь час перебував з вами,
19 служив Господевi з усякою смиренномудрiстю i з рясними сльозами серед спокус, що я їх зазнав через пiдступи юдеїв;
20 що я не пропустив нiчого корисного, про що вам не проповiдував би i чого не навчав би вас прилюдно i по домах,
21 проповiдуючи юдеям i еллiнам покаяння перед Богом i вiру в Господа нашого Iсуса Христа.
22 I ось нинi я, за велiнням Духа, йду до Єрусалима, не знаючи, що там зустрiне мене;
23 тiльки Дух Святий по всiх мiстах свiдчить, кажучи, що кайдани і скорботи чекають мене.
24 Але я нi на що не зважаю i не дорожу своїм життям, тiльки б з радiстю завершити мою дiяльнiсть i служiння, що я прийняв вiд Господа Iсуса: проповiдувати Євангелiє благодатi Божої.
25 I нинi ось я знаю, що вже не побачите обличчя мого всi ви, між якими я ходив, проповiдуючи Царство Боже.
26 Тому свiдчу вам у нинiшнiй день, що чистий я вiд крови усiх,
27 бо я не ухилявся сповiщати вам усю волю Божу.
28 Отже, пильнуйте себе i всю отару, в якiй Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа i Бога, яку Вiн надбав Кров’ю Своєю.
29 Бо я знаю, що пiсля вiдходу мого прийдуть до вас лютi вовки, якi не щадитимуть стада;
30 та i з вас самих постануть люди, якi говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою.
31 А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день i нiч безперестанно зi сльозами навчав кожного з вас.
32 I нинi передаю вас, браття, Боговi i слову благодатi Його, Який зможе навчати вас бiльше i дати вам спадщину з усiма освяченими.
33 Hi срiбла, нi золота, нi одягу я нi вiд кого не побажав;
34 самi знаєте, що потребам моїм i тих, що були зi мною, послужили цi руки мої.
35 У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба пiдтримувати слабких i пам’ятати слово Господа Iсуса, бо Вiн сам сказав: «Блаженнiше давати, нiж приймати».
36 Сказавши це, вiн став на колiна i з усiма ними помолився.
37 Тодi великий плач був у всiх, i, припадаючи на шию Павловi, цiлували його,
38 сумуючи найбiльш вiд сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. I проводжали його до корабля.