Acts 19— 2004

¹Пiд час перебування Апол­лоса в Коринфi, Павло, про­йшовши верхнi країни, прибув до Ефеса i, знайшовши там деяких ученикiв,

²сказав їм: «Чи прийня­ли ви Святого Духа, увiрувавши?» Вони ж сказали йому: «Ми навiть i не чули, чи є Дух Святий».

³Вiн сказав їм: «У що ж ви хрестились?» Вони вiдповiдали: «В Iоанове хрещення».

⁴Павло сказав: «Iоан хрес­тив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вiрували у Грядущого за ним, тобто у Христа Iсу­са».

⁵Почувши це, вони хрестилися в iм’я Господа Iсуса,

⁶i, коли Павло поклав на них руки, зiйшов на них Дух Святий, i вони стали говорити iншими мовами i проро­кувати.

⁷Усiх же їх було чоловiк близько дванадцяти.

⁸Прийшовши до синагоги, вiн безбоязно проповiдував три мiся­цi, навчаючи та переконуючи про Царство Боже.

⁹Але оскільки деякi розлютилися i не вiрили, злословлячи шлях Господнiй перед народом, то вiн, залишивши їх, вiддiлив учеників i щоденно проповiдував в училищi якогось Тирана.

¹⁰Це тривало майже два роки, так що всi жителi Асiї слухали проповiдь про Господа Iсуса: як юдеї, так i еллiни.

¹¹Бог же творив немало чудес руками Павла,

¹²так що на хворих клали хустки i пояси з його тiла, i вони зцiлялися вiд хвороби, i злi духи виходили з них.

¹³Hавiть деякi з мандрiвних юдейських заклинателiв почали призивати iм’я Господа Iсуса над ти­ми, що мали злих духiв, говорячи: «Заклинаємо вас Iсусом, котрого Павло проповiдує».

¹⁴Це робили якiсь семеро синiв юдейського пер­восвященика Скеви.

¹⁵Але злий дух сказав у вiдповiдь: «Iсуса знаю, i Павло менi вiдомий, а ви хто такi?»

¹⁶I кинувся на них чоловiк, у якому перебував злий дух, i, подолавши їх, узяв над ними та­ку силу, що вони нагими й зраненими втекли з дому того.

¹⁷Це стало вiдоме всiм юдеям i еллiнам, що проживали в Ефесі, i напав страх на всiх них, i звеличувалося iм’я Господа Iсуса.

¹⁸Багато з тих, що увiрували, приходили, спо­вiдаючи i вiдкриваючи дiла свої.

¹⁹А досить багато з тих, що займалися чародiйством, зiбравши свої книги, спалили перед усiма, i склали цiну їх, i виявилось їх на п’ятдесят тисяч драхм.

²⁰З такою силою зростало i мiцнiло слово Господнє.

²¹Коли ж це скiнчилося, Павло задумав, пройшовши Македо­нiю i Ахаю, йти до Єрусалима, ска­завши: «Коли буду там, то я маю побачити i Рим».

²²I‚ послав­ши в Македонiю двох iз тих, що служили йому, Тимофiя та Ераста, сам залишився на деякий час в Асiї.

²³Того часу стався чималий за­колот проти путi Господньої,

²⁴бо один срiбляник, на iм’я Димитрiй, який робив срiбнi храми Артемiди i давав митцям чималий заробi­ток,

²⁵зiбравши їх та iнших ремiс­никiв, сказав: «Друзi! Ви знаєте, що вiд цього ремесла залежить наш добробут;

²⁶проте ви бачите i чуєте, що не тiльки в Ефесi, а майже по всiй Асiї цей Павло своїми переконаннями вiдвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги.

²⁷Але це нам загрожує тим, що не тiльки наше ремесло зазнає зневаги, але й храм великої боги­нi Артемiди не вартий буде нiчого, i знищиться велич тiєї, котру шанує вся Асiя i всесвiт».

²⁸Вислухавши це, вони розлютилися i почали кричати, говорячи: «Велика Артемiда Ефеська!»

²⁹У всьому мiсті зчинився заколот. Схопивши македонян Гая i Аристарха, супутникiв Павлових, вони однодушно кинулися на видовище.

³⁰Коли ж Павло хотiв увiйти в народ, ученики не допустили його.

³¹Також i деякi з асiйських начальникiв, що були його друзями, пославши до нього, просили не з’являтися на видовищi.

³²А тим часом однi кричали одне, а iншi — друге, бо збори були безладнi, i бiльша частина тих, що зiйшлися, не знали, для чого вони зiбралися.

³³За пропозицiєю юдеїв, з народу був обраний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотiв говорити до народу.

³⁴Довiдавшись, що вiн юдей, усi закричали в один голос i близько двох годин викрикували: «Велика Артемiда Ефеська!»

³⁵Охоронець порядку, втихомиривши народ, сказав: «Мужi ефеськi! Який чоловiк не знає, що мiсто Ефес — служитель великої богинi Артемiди i Дiопета?

³⁶Якщо ж у цьому немає суперечок, то треба нам бути спокiйними i нiчого не робити необачно.

³⁷А ви привели цих мужiв, якi нi храму Артемiди не обiкрали, нi богинi нашої не ганили.

³⁸Якщо ж Димитрiй та iншi з ним митцi мають скаргу на когось, то є суди i є проконсули і нехай скаржаться один на одного.

³⁹А коли ви домагаєтесь чогось iн­шого, то це буде вирiшено на закон­ному зібранні;

⁴⁰бо ми перебуваємо в небезпецi; за те, що сталося нинi, нас звинуватять у заколотi, оскiльки нема нiякої причини, якою ми змогли б виправдати та­ке зборище». Сказавши це, вiн роз­пустив зібрання.