Acts 19
1 Пiд час перебування Аполлоса в Коринфi, Павло, пройшовши верхнi країни, прибув до Ефеса i, знайшовши там деяких ученикiв,
2 сказав їм: «Чи прийняли ви Святого Духа, увiрувавши?» Вони ж сказали йому: «Ми навiть i не чули, чи є Дух Святий».
3 Вiн сказав їм: «У що ж ви хрестились?» Вони вiдповiдали: «В Iоанове хрещення».
4 Павло сказав: «Iоан хрестив хрещенням покаяння, говорячи людям, щоб вiрували у Грядущого за ним, тобто у Христа Iсуса».
5 Почувши це, вони хрестилися в iм’я Господа Iсуса,
6 i, коли Павло поклав на них руки, зiйшов на них Дух Святий, i вони стали говорити iншими мовами i пророкувати.
7 Усiх же їх було чоловiк близько дванадцяти.
8 Прийшовши до синагоги, вiн безбоязно проповiдував три мiсяцi, навчаючи та переконуючи про Царство Боже.
9 Але оскільки деякi розлютилися i не вiрили, злословлячи шлях Господнiй перед народом, то вiн, залишивши їх, вiддiлив учеників i щоденно проповiдував в училищi якогось Тирана.
10 Це тривало майже два роки, так що всi жителi Асiї слухали проповiдь про Господа Iсуса: як юдеї, так i еллiни.
11 Бог же творив немало чудес руками Павла,
12 так що на хворих клали хустки i пояси з його тiла, i вони зцiлялися вiд хвороби, i злi духи виходили з них.
13 Hавiть деякi з мандрiвних юдейських заклинателiв почали призивати iм’я Господа Iсуса над тими, що мали злих духiв, говорячи: «Заклинаємо вас Iсусом, котрого Павло проповiдує».
14 Це робили якiсь семеро синiв юдейського первосвященика Скеви.
15 Але злий дух сказав у вiдповiдь: «Iсуса знаю, i Павло менi вiдомий, а ви хто такi?»
16 I кинувся на них чоловiк, у якому перебував злий дух, i, подолавши їх, узяв над ними таку силу, що вони нагими й зраненими втекли з дому того.
17 Це стало вiдоме всiм юдеям i еллiнам, що проживали в Ефесі, i напав страх на всiх них, i звеличувалося iм’я Господа Iсуса.
18 Багато з тих, що увiрували, приходили, сповiдаючи i вiдкриваючи дiла свої.
19 А досить багато з тих, що займалися чародiйством, зiбравши свої книги, спалили перед усiма, i склали цiну їх, i виявилось їх на п’ятдесят тисяч драхм.
20 З такою силою зростало i мiцнiло слово Господнє.
21 Коли ж це скiнчилося, Павло задумав, пройшовши Македонiю i Ахаю, йти до Єрусалима, сказавши: «Коли буду там, то я маю побачити i Рим».
22 I‚ пославши в Македонiю двох iз тих, що служили йому, Тимофiя та Ераста, сам залишився на деякий час в Асiї.
23 Того часу стався чималий заколот проти путi Господньої,
24 бо один срiбляник, на iм’я Димитрiй, який робив срiбнi храми Артемiди i давав митцям чималий заробiток,
25 зiбравши їх та iнших ремiсникiв, сказав: «Друзi! Ви знаєте, що вiд цього ремесла залежить наш добробут;
26 проте ви бачите i чуєте, що не тiльки в Ефесi, а майже по всiй Асiї цей Павло своїми переконаннями вiдвернув немало людей, говорячи, що те, що зроблене руками людськими, не є боги.
27 Але це нам загрожує тим, що не тiльки наше ремесло зазнає зневаги, але й храм великої богинi Артемiди не вартий буде нiчого, i знищиться велич тiєї, котру шанує вся Асiя i всесвiт».
28 Вислухавши це, вони розлютилися i почали кричати, говорячи: «Велика Артемiда Ефеська!»
29 У всьому мiсті зчинився заколот. Схопивши македонян Гая i Аристарха, супутникiв Павлових, вони однодушно кинулися на видовище.
30 Коли ж Павло хотiв увiйти в народ, ученики не допустили його.
31 Також i деякi з асiйських начальникiв, що були його друзями, пославши до нього, просили не з’являтися на видовищi.
32 А тим часом однi кричали одне, а iншi — друге, бо збори були безладнi, i бiльша частина тих, що зiйшлися, не знали, для чого вони зiбралися.
33 За пропозицiєю юдеїв, з народу був обраний Олександр. Подавши знак рукою, Олександр хотiв говорити до народу.
34 Довiдавшись, що вiн юдей, усi закричали в один голос i близько двох годин викрикували: «Велика Артемiда Ефеська!»
35 Охоронець порядку, втихомиривши народ, сказав: «Мужi ефеськi! Який чоловiк не знає, що мiсто Ефес — служитель великої богинi Артемiди i Дiопета?
36 Якщо ж у цьому немає суперечок, то треба нам бути спокiйними i нiчого не робити необачно.
37 А ви привели цих мужiв, якi нi храму Артемiди не обiкрали, нi богинi нашої не ганили.
38 Якщо ж Димитрiй та iншi з ним митцi мають скаргу на когось, то є суди i є проконсули і нехай скаржаться один на одного.
39 А коли ви домагаєтесь чогось iншого, то це буде вирiшено на законному зібранні;
40 бо ми перебуваємо в небезпецi; за те, що сталося нинi, нас звинуватять у заколотi, оскiльки нема нiякої причини, якою ми змогли б виправдати таке зборище». Сказавши це, вiн розпустив зібрання.