Acts 2
1 Коли настав день П’ятдесятницi, усі вони були однодушно вкупі.
2 I раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, i наповнив увесь дім, де вони перебували.
3 I з’явились їм розділені язики, мов вогненні, i спочили по одному на кожному з них.
4 I сповнилися всі Духа Святого, i почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
5 У Єрусалимі ж перебували юдеї, люди побожні, з усякого народу під небесами.
6 Коли зчинився цей шум, зібрався народ i схвилювався; бо кожний чув, що вони говорять його мовою.
7 I всі були вражені i дивувалися, кажучи один до одного: «Чи не всі ці, якi говорять, галiлеяни?
8 Як же ми чуємо кожен свою рідну мову, в якій народилися.
9 Парфяни, i мідяни, i еламiти, i жителі Месопотамії, Юдеї i Каппадокiї, Понту та Асiї,
10 Фригiї i Памфілії, Єгипту i країв Лівії, прилеглих до Киринеї, i захожі з Риму, юдеї та прозелiти,
11 критяни й аравитяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?»
12 I дивувалися всі i, не розуміючи, казали один одному: «Що це значить?»
13 А iншi, глузуючи, говорили: «Вони напилися вина».
14 Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій i промовив до них: «Мужі юдейські i всі жителі Єрусалима! Нехай це буде відомо вам, i вислухайте слова мої:
15 вони не п’янi, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;
16 але це те, що провіщав пророк Iоїль:
17 «І буде в останні дні, говорить Господь, — виллю Я від Духа Мого на всяку плоть; i будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, i юнаки вашi видiння бачитимуть, i старцi вашi сновидiннями наставленi будуть.
18 I на рабiв Моїх i на рабинь Моїх у тi днi виллю вiд Духа Мого, i будуть пророкувати.
19 I покажу чудеса вгорi на небi i знамення внизу на землi, кров i вогонь i курiння диму.
20 Сонце перетвориться на темряву i мiсяць на кров, перш нiж прийде день Господнiй, великий i славний.
21 I буде: усякий, хто прикличе iм’я Господнє, спасеться».
22 Мужi iзраїльськi! Вислухайте слова цi: Iсуса Hазорея, Мужа, засвiдченого вам вiд Бога силами й чудесами i знаменнями, якi Бог створив через Hього серед вас, як i самi знаєте,
23 Його [Ісуса] визначеного радою i передбаченням Божим виданого, ви взяли i, пригвоздивши руками беззаконних, убили;
24 але Бог воскресив Його, розiрвавши пута смерти: тому що їй неможливо було втримати Його.
25 Бо Давид говорить про Hього: «Я бачив Господа перед собою завжди, бо Вiн праворуч мене, щоб я не похитнувся.
26 Вiд того зрадiло серце моє i звеселився язик мiй; навiть i плоть моя спочине в упованнi,
27 бо Ти не залишиш душi моєї в пеклi i не даси святому Твоєму побачити тлiння.
28 Ти дав менi пiзнати путь життя; Ти сповниш мене радiстю перед лицем Твоїм».
29 Мужi-браття, нехай буде дозволено з дерзновенням сказати вам про праотця Давида, що вiн i помер i був похований, i гріб його у нас до цього дня.
30 Будучи ж пророком i знаючи, що Бог з клятвою обiцяв йому вiд плоду стегон його воздвигнути Христа у плотi й посадити на престолi його,
31 вiн, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його у пеклi, i плоть Його не побачить тлiння.
32 Цього Iсуса Бог воскресив, чого всi ми свiдки.
33 Отже, Вiн, будучи вознесений десницею Божою i прийнявши вiд Отця обiтницю Святого Духа, дарував те, що ви нинi бачите i чуєте.
34 Бо Давид не зiйшов на небеса; але сам говорить: «Сказав Господь Господевi моєму: сиди праворуч Мене,
35 доки покладу ворогiв Твоїх до пiднiжжя нiг Твоїх».
36 Отже, твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог учинив Господом i Христом цього Iсуса, Якого ви розп’яли».
37 Почувши це, вони зворушилися серцем i сказали Петровi та iншим апостолам: «Що нам робити, мужi-браття?»
38 Петро ж сказав їм: «Покайтеся, i нехай охреститься кожен iз вас в iм’я Iсуса Христа на вiдпущення грiхiв; i приймете дар Святого Духа,
39 бо вам належить обiтниця, i дiтям вашим, i всiм дальнiм, кого тiльки покличе Господь Бог наш.
40 I iншими багатьма словами вiн свiдчив i умовляв, кажучи: «Спасайтеся вiд роду цього лукавого».
41 Отже, тi, якi охоче прийняли слово його, охрестилися; i приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.
42 Вони ж постiйно перебували в ученнi апостолiв, i в єднаннi та переломленнi хлiба, i в молитвах.
43 Був же у кожнiй душi страх; i багато чудес i знамень сталося через апостолiв у Єрусалимi.
44 Усi ж вiруючi були разом i мали все спiльне.
45 I продавали майно i всяку власнiсть, i дiлили мiж усiма, зважаючи на потребу кожного.
46 I щодня однодушно перебували у храмi i, переломлюючи по домах хлiб, приймали їжу в радостi та простотi серця,
47 хвалячи Бога i перебуваючи в любовi у всього народу. Господь же щодня залучав до Церкви тих, хто спасався.