Acts 2— 2004

¹Коли настав день П’ятдесят­ницi, усі вони були однодушно вкупі.

²I раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, i наповнив увесь дім, де вони перебували.

³I з’явились їм розділені язики, мов вогненні, i спочили по одному на кожному з них.

⁴I спов­нилися всі Духа Святого, i почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.

⁵У Єрусалимі ж перебували юдеї, люди побожні, з усякого народу під небесами.

⁶Коли зчинився цей шум, зібрався народ i схвилювався; бо кожний чув, що вони говорять його мовою.

⁷I всі були вражені i дивувалися, кажучи один до одного: «Чи не всі ці, якi говорять, галiлеяни?

⁸Як же ми чуємо кожен свою рідну мову, в якій народилися.

⁹Парфяни, i мідяни, i еламiти, i жителі Месопотамії, Юдеї i Каппадокiї, Понту та Асiї,

¹⁰Фригiї i Памфілії, Єгип­ту i країв Лівії, прилеглих до Киринеї, i захожі з Риму, юдеї та прозелiти,

¹¹критяни й аравитяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?»

¹²I дивувалися всі i, не ро­зуміючи, казали один одному: «Що це значить?»

¹³А iншi, глузу­ючи, говорили: «Вони напилися вина».

¹⁴Петро ж, ставши з одинадцять­ма, підвищив голос свій i промовив до них: «Мужі юдейські i всі жителі Єрусалима! Нехай це буде відомо вам, i вислухайте слова мої:

¹⁵вони не п’янi, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;

¹⁶але це те, що провіщав пророк Iоїль:

¹⁷«І буде в останні дні, гово­рить Господь, — виллю Я від Духа Мого на всяку плоть; i будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, i юнаки вашi видiння бачитимуть, i старцi вашi сновидiннями настав­ленi будуть.

¹⁸I на рабiв Моїх i на рабинь Моїх у тi днi виллю вiд Духа Мого, i будуть пророкувати.

¹⁹I покажу чудеса вгорi на небi i знамення внизу на землi, кров i вогонь i курiння диму.

²⁰Сонце перетвориться на темряву i мiсяць на кров, перш нiж прийде день Господнiй, великий i славний.

²¹I буде: усякий, хто прикличе iм’я Господнє, спасеться».

²²Мужi iзраїльськi! Вислухайте слова цi: Iсуса Hазорея, Мужа, засвiдченого вам вiд Бога силами й чудесами i знаменнями, якi Бог створив через Hього серед вас, як i самi знаєте,

²³Його [Ісуса] визначеного радою i передбаченням Божим виданого, ви взяли i, пригвоздивши руками беззаконних, убили;

²⁴але Бог воскресив Його, розiрвавши пута смерти: тому що їй неможливо було втримати Його.

²⁵Бо Давид говорить про Hього: «Я бачив Господа перед собою завжди, бо Вiн праворуч мене, щоб я не похитнувся.

²⁶Вiд того зрадiло сер­це моє i звеселився язик мiй; навiть i плоть моя спочине в упованнi,

²⁷бо Ти не залишиш душi моєї в пеклi i не даси святому Твоєму побачити тлiння.

²⁸Ти дав менi пiзнати путь життя; Ти сповниш мене радiстю перед лицем Твоїм».

²⁹Мужi-браття, нехай буде дозволено з дерзновенням сказати вам про праотця Давида, що вiн i помер i був похований, i гріб його у нас до цього дня.

³⁰Будучи ж пророком i знаючи, що Бог з клятвою обiцяв йому вiд плоду стегон його воздвигнути Христа у плотi й посадити на престолi його,

³¹вiн, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його у пеклi, i плоть Його не побачить тлiння.

³²Цього Iсуса Бог воскресив, чого всi ми свiдки.

³³Отже, Вiн, будучи вознесений десницею Божою i прийнявши вiд Отця обiтницю Святого Духа, дарував те, що ви нинi бачите i чуєте.

³⁴Бо Давид не зiйшов на небеса; але сам говорить: «Сказав Господь Господевi моєму: сиди праворуч Мене,

³⁵до­ки покладу ворогiв Твоїх до пiд­нiжжя нiг Твоїх».

³⁶Отже, твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог учинив Господом i Христом цього Iсуса, Якого ви розп’яли».

³⁷Почувши це, вони зворушилися серцем i сказали Петровi та iншим апостолам: «Що нам робити, мужi-браття?»

³⁸Петро ж сказав їм: «Покайтеся, i нехай охрес­титься кожен iз вас в iм’я Iсуса Христа на вiдпущення грiхiв; i приймете дар Святого Духа,

³⁹бо вам належить обiтниця, i дiтям вашим, i всiм дальнiм, кого тiльки покличе Господь Бог наш.

⁴⁰I iн­шими багатьма словами вiн свiд­чив i умовляв, кажучи: «Спасайте­ся вiд роду цього лукавого».

⁴¹От­же, тi, якi охоче прийняли слово його, охрестилися; i приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.

⁴²Вони ж постiйно перебували в ученнi апостолiв, i в єднаннi та переломленнi хлiба, i в молитвах.

⁴³Був же у кожнiй душi страх; i ба­гато чудес i знамень сталося через апостолiв у Єрусалимi.

⁴⁴Усi ж вiруючi були разом i мали все спiльне.

⁴⁵I продавали майно i вся­ку власнiсть, i дiлили мiж усi­ма, зважаючи на потребу кожного.

⁴⁶I щодня однодушно перебували у храмi i, переломлюючи по домах хлiб, приймали їжу в радостi та простотi серця,

⁴⁷хвалячи Бога i перебуваючи в любовi у всього народу. Господь же щодня залучав до Церкви тих, хто спасався.