Acts 1— 2004

¹Першу книгу я написав то­бі, Феофіле, про все, що Ісус творив i чого вчив від початку

²до того дня, коли Він вознісся, давши через Святого Духа повеління апос­толам, яких Він обрав

³і перед якими після страждань Своїх являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм i говорячи про Царство Боже.

⁴I, зібравши їх, Він звелів їм: «Не відлучайтесь із Єрусалима, а чекайте обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене,

⁵бо Iоан хре­с­тив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещенi Духом Святим».

⁶Тому вони, зійшов­шись, питали Його, кажучи: «Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?»

⁷Він же сказав їм: «Не ваша справа знати часи й строки, якi поклав Отець у Своїй владi,

⁸але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; i будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Са­марії та аж до краю землі».

⁹Сказавши це, Він вознісся перед їхніми очима, i хмара взяла Його з очей їхніх.

¹⁰I коли вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білому одязі

¹¹i сказали: «Мужі галилейськi, чого ви стоїте i дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на не­бо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо».

¹²Тоді вони повернулися до Єрусалима з гори, що зветься Елеон i знаходиться поблизу Єрусалима, на відстані суботньої путі.

¹³I, прийшовши, увійшли до світлиці, де й перебували: Петро та Яків, Iоан та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зилот, i Іуда, Яковів.

¹⁴Усі вони однодуш­но перебували у молитві й благан­ні, з деякими жінками i Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його.

¹⁵У тi дні Петро, ставши посеред ученикiв,

¹⁶сказав [зібралося ж близько ста двадцяти чоловік]: «Мужi-браття! Належало статися тому, що у Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього вождя тих, що взяли Ісуса;

¹⁷він був зарахований до нас i одержав жереб служіння цього;

¹⁸але придбав землю неправедною мздою i, коли звалився додолу, розпалося черево його i випали всі нутрощі його;

¹⁹i це стало відомо всім жителям Єрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою «Акелдама́», тобто «Земля крови».

²⁰У книзі ж Псалмів написано: «Нехай опустіє двір його, i нехай не буде пожильця у ньому; i гідність його нехай прийме інший».

²¹Отже, треба, щоб один із тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував i ходив iз нами Господь Ісус,

²²починаючи від хрещення Iоанового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його».

²³I поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Юстом, та Матфея.

²⁴І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, Серцезнавче всіх, по­кажи з цих двох одного, якого Ти обрав

²⁵прийняти жереб цього служіння i апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти у своє міс­це».

²⁶I кинули про них жереб, i впав жереб на Матфея, i зарахували його до одинадцятьох апостолів.