Acts 1
1 Першу книгу я написав тобі, Феофіле, про все, що Ісус творив i чого вчив від початку
2 до того дня, коли Він вознісся, давши через Святого Духа повеління апостолам, яких Він обрав
3 і перед якими після страждань Своїх являв Себе живим з багатьма вірними доказами, протягом сорока днів являючись їм i говорячи про Царство Боже.
4 I, зібравши їх, Він звелів їм: «Не відлучайтесь із Єрусалима, а чекайте обіцяного від Отця, про що ви чули від Мене,
5 бо Iоан хрестив водою, а ви, через кілька днів після цього, будете охрещенi Духом Святим».
6 Тому вони, зійшовшись, питали Його, кажучи: «Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?»
7 Він же сказав їм: «Не ваша справа знати часи й строки, якi поклав Отець у Своїй владi,
8 але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; i будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі».
9 Сказавши це, Він вознісся перед їхніми очима, i хмара взяла Його з очей їхніх.
10 I коли вони дивилися на небо, під час вознесіння Його, раптом перед ними стали два мужі в білому одязі
11 i сказали: «Мужі галилейськi, чого ви стоїте i дивитеся на небо? Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо».
12 Тоді вони повернулися до Єрусалима з гори, що зветься Елеон i знаходиться поблизу Єрусалима, на відстані суботньої путі.
13 I, прийшовши, увійшли до світлиці, де й перебували: Петро та Яків, Iоан та Андрій, Филип та Фома, Варфоломій та Матфей, Яків Алфеїв та Симон Зилот, i Іуда, Яковів.
14 Усі вони однодушно перебували у молитві й благанні, з деякими жінками i Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його.
15 У тi дні Петро, ставши посеред ученикiв,
16 сказав [зібралося ж близько ста двадцяти чоловік]: «Мужi-браття! Належало статися тому, що у Писанні провістив Дух Святий устами Давидовими про Іуду, колишнього вождя тих, що взяли Ісуса;
17 він був зарахований до нас i одержав жереб служіння цього;
18 але придбав землю неправедною мздою i, коли звалився додолу, розпалося черево його i випали всі нутрощі його;
19 i це стало відомо всім жителям Єрусалима, тому й земля та названа їхньою мовою «Акелдама́», тобто «Земля крови».
20 У книзі ж Псалмів написано: «Нехай опустіє двір його, i нехай не буде пожильця у ньому; i гідність його нехай прийме інший».
21 Отже, треба, щоб один із тих, котрі були з нами увесь час, коли перебував i ходив iз нами Господь Ісус,
22 починаючи від хрещення Iоанового до того дня, коли Він вознісся від нас, був разом з нами свідком воскресіння Його».
23 I поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, якого прозвали Юстом, та Матфея.
24 І, помолившись, сказали: «Ти, Господи, Серцезнавче всіх, покажи з цих двох одного, якого Ти обрав
25 прийняти жереб цього служіння i апостольства, від якого відпав Іуда, щоб іти у своє місце».
26 I кинули про них жереб, i впав жереб на Матфея, i зарахували його до одинадцятьох апостолів.