Acts 17
1 Пройшовши через Амфiполь i Аполлонiю, (вони) прийшли до Фессалонiки, де була юдейська синагога.
2 Павло, за своїм звичаєм, пiшов до них i три суботи говорив з ними з Писання,
3 вiдкриваючи та доводячи їм, що «Христу належало постраждати i воскреснути з мертвих, i що цей Христос є Iсус, Якого я проповiдую вам».
4 I деякi з них увiрували i приєдналися до Павла та Сили, як з еллiнiв, що визнають Бога, дуже багато, так i зі знатних жiнок чимало.
5 Але юдеї, якi не увiрували, запалившись заздрiстю i взявши з майдану деяких негiдних людей, зiбралися натовпом i збурювали мiсто i, приступивши до дому Ясонового, намагалися вивести їх до народу.
6 Hе знайшовши ж їх, потягли Ясона i деяких братiв до мiських начальникiв з криком, що цi всесвiтнi пiдбурювачi прийшли сюди,
7 а Ясон прийняв їх; i всi вони дiють проти повелiнь кесаря, визнаючи iншого царем — Iсуса.
8 I стривожили народ та мiських начальникiв, що слухали їх.
9 Але тi, одержавши вiд Ясона та iнших запоруку, вiдпустили їх.
10 Hегайно вночi браття вiдправили Павла та Силу до Верiї, прибувши до якої, вони пiшли до синагоги юдейської.
11 Тутешні були добродушнiшi, нiж жителi Фессалонiки: вони прийняли слово з усiєю ревнiстю, щоденно розбираючи Писання, чи точно це так.
12 I багато з них увiрувало, та з еллiнських почесних жiнок i чоловiкiв чимало.
13 Але коли фессалонiкiйськi юдеї довiдалися, що i у Верiї проповiдано Павлом слово Боже, то прийшли i туди, збуджуючи та пiдбурюючи народ.
14 Тодi браття зараз же вiдпустили Павла, який iшов немовби до моря; а Сила i Тимофiй зосталися там.
15 Тi, що супроводжували Павла, провели його до Афiн i, одержавши наказ щодо Сили й Тимофiя, щоб вони швидше прийшли до нього, вiдбули.
16 Чекаючи їх в Афiнах, Павло збурився духом, бачачи це мiсто‚ повне iдолiв.
17 Тож вiн говорив у синагозi з юдеями i тими, якi шанують Бога, i кого вiн зустрiчав щоденно на майданi.
18 Деякі з епiкурейських фiлософiв та стоїкiв почали сперечатися з ним; однi говорили: «Що хоче сказати цей марнослiвець?» А iншi: «Здається, вiн проповiдує про чужi божества», бо вiн благовiстив їм про Iсуса i воскресіння.
19 I, взявши його, привели до ареопагу i говорили: «Чи можемо ми знати, що це за нове вчення, що ти його проповiдуєш?
20 Бо щось дивовижне ти вкладаєш у вуха нашi. Тому хочемо знати, що це таке?»
21 Усi ж афiняни та чужоземцi, якi жили серед них, нi в чому так охоче не проводили час, як у тому, щоб говорити або слухати про щось нове.
22 Павло, ставши серед ареопагу, сказав: «Афiняни! З усього бачу я, що ви начебто особливо побожнi.
23 Бо, проходячи i оглядаючи вашi святинi, я знайшов i жертовник, на якому написано: «Незнаному Боговi». Саме Цього, Якого ви, не знаючи, шануєте, я i проповiдую вам.
24 Бог‚ що створив свiт i все, що в ньому, Вiн‚ будучи Господом неба i землi, не в рукотворних храмах живе
25 i не вимагає служiння людських рук, нiби в чомусь мав би потребу, Сам даючи усьому життя i дихання‚ i все.
26 Від однiєї крови створив увесь рiд людський для проживання по всiй землi, наперед визначивши часи i межi їх перебування,
27 щоб вони шукали Бога, чи не вiдчують Його i чи не знайдуть, хоч Вiн i недалеко вiд кожного з нас:
28 бо ми Hим живемо‚ i рухаємось‚ i iснуємо, як i деякi з ваших вiршотворців говорили: «Ми Його i рiд».
29 Отже, будучи родом Божим, ми не повиннi думати, що Божество подiбне до золота, або срiбла, або каменя, що приймає образ через мистецтво та домисел людський.
30 Залишаючи часи невiдання, Бог нинi повелiває всiм людям усюди покаятися;
31 бо Вiн визначив день, у який праведно судитиме весь свiт, через наперед настановленого Hим Мужа, подавши свiдчення всiм через воскресіння Його з мертвих».
32 Почувши про воскресіння мертвих, однi глузували, а iншi говорили: «Про це послухаємо тебе iншим часом».
33 I Павло вийшов з-поміж них.
34 Деякi мужi, приєднавшись до нього, увiрували; мiж ними був Діонисiй Ареопагiт i жiнка на iм’я Дамар та iншi з ними.