Acts 16
1 Дiйшов вiн до Дервiї i Лiстри. I ось був там один ученик на iм’я Тимофiй, у якого мати була юдеянка, що увiрувала, а батько — еллiн,
2 i про якого свiдчили браття, що перебували в Лiстрi та Iконiї.
3 Павло захотiв узяти його з собою; i взявши, обрiзав його заради юдеїв, що були в тих мiсцях; бо всi знали про батька його, що вiн був еллiн.
4 Проходячи ж по мiстах, вони передавали вiрним дотримуватися постанов, схвалених апостолами i пресвiтерами в Єрусалимi.
5 I церкви утверджувалися вiрою i повсякденно зростали кiлькiсно.
6 Коли ж вони пройшли Фригiю та Галатiйську країну, заборонив їм Святий Дух проповiдувати слово в Асiї.
7 Дiйшовши до Мiсiї, вони поривалися йти у Вифинiю; але Дух не допустив їх.
8 Перейшовши ж Мiсiю, вони зiйшли в Троаду.
9 I було Павловi вночi видiння: один муж, македонянин, стояв i благав його, кажучи: «Прийди до Македонiї i допоможи нам».
10 Пiсля цього видiння зараз же ми вирiшили йти до Македонiї, зрозумiвши, що нас покликав Господь благовiстити там.
11 Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракiї, а другого дня до Hеаполя,
12 звiдти ж у Филипи; це перше мiсто в тiй частинi Македонiї, колонiя. У тому мiстi ми пробули кiлька днiв.
13 А суботнього дня ми вийшли за мiсто до рiчки, де, за звичаєм, було мiсце молитви, i, сiвши, розмовляли з жiнками, якi посходились.
14 I слухала одна жiнка на ймення Лiдiя, з мiста Фiатір, що торгувала багряницею, яка шанувала Бога; i Господь вiдкрив їй серце слухати уважно те, про що говорив Павло.
15 Коли ж вона та її домашнi охрестились, то благала нас, кажучи: «Якщо ви визнали мене вiрною Господу, то увiйдiть у мiй дiм i живiть у мене»; i переконала нас.
16 Сталося ж, як iшли ми на молитву, зустрiла нас одна служниця, яка мала духа вiщування i яка вiщуванням давала великий прибуток своїм господарям.
17 Йдучи за Павлом i за нами, вона кричала, кажучи: «Цi чоловiки — раби Бога Всевишнього, якi звiщають нам путь спасiння».
18 Це вона робила багато днiв. Павло, розгнiвавшись, обернувся i сказав духовi: «Повелiваю тобi iм’ям Iсуса Христа вийти з неї». I дух вийшов вiдразу.
19 Господарi ж її, побачивши, що втратили надiю на їхнiй прибуток, схопили Павла й Силу i потягли на площу до начальникiв.
20 I, привiвши їх до воєвод, сказали: «Цi люди, будучи юдеями, збурюють наше мiсто
21 i проповiдують звичаї, яких нам, римлянам, не личить нi приймати, нi виконувати».
22 Hарод також піднявся на них, а воєводи, зiрвавши з них одяг, звелiли бити їх палицями
23 i, нанiсши їм багато ударiв, вкинули у в’язницю, наказавши в’язничному сторожевi пильно стерегти їх.
24 Одержавши такий наказ, вiн вкинув їх у внутрiшню в’язницю i ноги їхнi забив у колоду.
25 Близько опiвночi Павло i Сила, молячись, прославляли Бога; в’язнi ж слухали їх.
26 Раптом стався великий землетрус, так що захиталася основа в’язницi; i враз вiдчинились усi дверi, i кайдани на всiх послабли.
27 В’язничний сторож, прокинувшись i побачивши, що дверi в’язницi вiдчиненi, вихопив меч i хотiв накласти на себе руки, думаючи, що в’язнi втекли.
28 Але Павло вигукнув голосно: «Hе роби собi нiякого зла, бо всi ми тут».
29 Вiн же, зажадавши свiтла, вбiг до в’язницi; i припав у тремтiннi до Павла i Сили,
30 i, вивiвши їх геть, сказав: «Господарi мої, що менi робити, щоб спастися?»
31 Вони ж сказали: «Вiруй у Господа Iсуса Христа i спасешся ти i весь дiм твiй».
32 I проповiдали слово Господнє йому i всiм, хто був у домi його.
33 I, взявши їх тiєї ж години ночi, вiн обмив їхнi рани i негайно охрестився сам i всi домашнi його.
34 I, привiвши їх у свiй дiм, запропонував трапезу i радiв з усiм домом своїм, що увiрував у Бога.
35 Коли ж настав день, воєводи послали міських служителiв сказати: «Вiдпусти людей тих».
36 В’язничний сторож сказав про це Павловi: «Воєводи прислали, щоб вiдпустити вас; отже, вийдiть тепер i йдiть з миром».
37 Але Павло відказав їм: «Hас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули у в’язницю, а тепер тайкома випускають? Hi, нехай прийдуть i самi виведуть нас».
38 Мiськi служителi сказали цi слова воєводам, i тi злякались, почувши, що це римськi громадяни.
39 I, прийшовши, вибачились перед ними, i, вивiвши, просили йти собi з мiста.
40 Вони ж, вийшовши з в’язницi, прийшли до Лiдiї i, побачивши братiв, повчали їх, i пiшли.