Acts 15
1 Деякi, прийшовши з Юдеї, учили братiв: «Якщо не обрiжетесь за обрядом Мойсеєвим, не можете спастися».
2 Коли ж виникла незгода i чимале змагання Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павло i Варнава i дехто iнший з них пiшли в цiй справi до апостолiв i пресвiтерiв у Єрусалим.
3 Отже, посланi церквою, вони проходили через Фiнiкiю та Самарiю, розповiдаючи про навернення язичникiв, i творили велику радiсть усiм браттям.
4 Прийшовши до Єрусалима, вони були прийнятi церквою, апостолами i пресвiтерами i сповiстили про все, що Бог учинив з ними i як вiдкрив дверi віри язичникам.
5 Тодi встали деякi з фарисейської єресi, якi увiрували, i говорили, що треба обрiзувати язичникiв та заповiсти їм додержувати закон Мойсеїв.
6 Апостоли й пресвiтери зiбралися для розгляду цiєї справи.
7 Пiсля тривалого обговорення Петро встав i сказав їм: «Мужi-браття! Ви знаєте, що Бог iз перших днiв обрав з-помiж нас мене, щоб iз моїх уст язичники почули слово Євангелiя i увiрували;
8 i Серцезнавець Бог засвiдчив їм, давши їм Духа Святого, як i нам;
9 i не поклав нiякої рiзницi мiж нами i ними, вiрою очистивши серця їхнi.
10 Що ж ви нинi спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию ученикiв ярмо, яке нi батьки нашi, нi ми не могли понести?
11 Але ми вiруємо, що благодаттю Господа Iсуса Христа спасемось, як i вони».
12 Тодi замовкли всi, що зiбралися, i слухали Варнаву i Павла, якi розповiдали про знамення й чудеса, створенi Богом через них серед язичникiв.
13 Коли ж вони замовкли, почав говорити Якiв i сказав: «Мужi-браття! Послухайте мене.
14 Симон розповiв, як Бог спершу зглянувся на язичникiв, щоб зiбрати з них народ в iм’я Своє.
15 I з цим згiднi слова пророкiв, як написано:
16 «Потім повернуся i відбудую скинiю Давидову, що впала, i те, що в нiй зруйноване, вiдновлю i виправлю її,
17 щоб шукали Господа iншi люди i всi народи, серед яких звiститься iм’я Моє», — говорить Господь, Який творить усе це.
18 Вiдомi Боговi споконвiку всi дiла його.
19 Тому, я гадаю, не треба перешкоджати язичникам, якi навертаються до Бога,
20 а написати їм, щоб вони утримувалися вiд оскверненого iдолами, вiд блуду, задушенини i крови i щоб не робили iншим того, чого не бажають собi.
21 Бо закон Мойсеїв з давнiх родiв має по всiх мiстах тих, якi проповiдують його‚ і читається в синагогах кожної суботи».
22 Тодi апостоли i пресвiтери з усiєю церквою розсудили, обравши з свого середовища мужiв, послати їх до Антиохiї з Павлом i Варнавою, а саме: Іуду, прозваного Варсавою, та Силу, мужiв, якi начальствували мiж браттями,
23 написавши i вручивши їм таке: «Апостоли, i пресвiтери i браття — браттям з язичникiв, якi знаходяться в Антиохiї, Сирiї та Киликiї: радійте.
24 Оскiльки ми почули, що деякi, що вийшли вiд нас, стурбували вас своїми словами i похитнули вашi душi, кажучи, що треба обрiзуватися i дотримувати закон, чого ми їм не доручали,
25 то ми, зiбравшись, однодушно розсудили: обрати мужiв i послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою i Павлом,
26 чоловiками, якi вiддали душi свої за Ім’я Господа нашого Iсуса Христа.
27 Отже, ми послали Юду та Силу, котрi пояснять вам те саме i словами.
28 Бо вгодно Святому Духовi i нам не покладати на вас бiльше нiякого тягаря, крiм цього необхiдного:
29 утримуватися вiд iдоложертовного, i крови, i задушенини, i блуду i не робити iншим того, чого собi не бажаєте. Дотримуючись цього, добре зробите. Будьте здоровi!»
30 Отже, посланцi прийшли до Антиохiї i, зiбравши людей, вручили послання.
31 Вони ж, прочитавши, зрадiли цьому повчанню.
32 Іуда i Сила, будучи самi пророками, щедрими словами наставляли братiю i утвердили її.
33 Пробувши там якийсь час, вони з миром були вiдпущенi браттями до апостолiв.
34 Але Силi захотiлося зостатися там (а Іуда повернувся до Єрусалима).
35 Павло ж i Варнава жили в Антиохiї, навчаючи i благовiстячи разом з багатьма iншими слово Господнє.
36 Через деякий час Павло сказав Варнавi: «Ходiмо знов i вiдвiдаємо братiв наших по всiх мiстах, де ми проповiдували слово Господнє, як вони живуть».
37 Варнава ж захотiв узяти з собою Iоана, званого Марком,
38 але Павло вважав, що не слiд брати з собою того, хто вiдстав вiд них у Памфилiї i не пiшов з ними на дiло, на яке вони були послані.
39 Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним; i Варнава, взявши Марка, вiдплив до Кiпру;
40 а Павло, обравши собi Силу, пiшов, ввiрений братiєю благодатi Божiй,
41 i проходив через Сирiю i Киликiю, утверджуючи церкви.