Acts 15— 2004

¹Деякi, прийшовши з Юдеї, учили братiв: «Якщо не об­рiжетесь за обрядом Мойсеєвим, не можете спастися».

²Коли ж ви­никла незгода i чимале змагання Павла та Варнави з ними, то пос­тановили, щоб Павло i Варнава i дехто iнший з них пiшли в цiй спра­вi до апостолiв i пресвiтерiв у Єрусалим.

³Отже, посланi церквою, вони проходили через Фiнi­кiю та Самарiю, розповiдаючи про навернення язичникiв, i творили велику радiсть усiм браттям.

⁴При­йшовши до Єрусалима, вони були прийнятi церквою, апостолами i пресвiтерами i сповiстили про все, що Бог учинив з ними i як вiдкрив дверi віри язичникам.

⁵Тодi встали деякi з фарисейської єресi, якi увiрували, i говорили, що треба обрiзувати язичникiв та заповiсти їм додержувати закон Мойсеїв.

⁶Апостоли й пресвiтери зiбра­лися для розгляду цiєї справи.

⁷Пiсля тривалого обговорення Пет­ро встав i сказав їм: «Мужi-браття! Ви знаєте, що Бог iз перших днiв обрав з-помiж нас мене, щоб iз моїх уст язичники почули слово Євангелiя i увiрували;

⁸i Сер­цезнавець Бог засвiдчив їм, давши їм Духа Святого, як i нам;

⁹i не поклав нiякої рiзницi мiж нами i ними, вiрою очистивши сер­ця їхнi.

¹⁰Що ж ви нинi спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию ученикiв ярмо, яке нi батьки нашi, нi ми не могли понести?

¹¹Але ми вiруємо, що благодаттю Господа Iсуса Христа спасемось, як i вони».

¹²Тодi замовкли всi, що зiбралися, i слухали Варнаву i Павла, якi розповiдали про знамення й чудеса, створенi Богом через них серед язичникiв.

¹³Коли ж вони замовкли, почав говорити Якiв i сказав: «Мужi-браття! Послухайте мене.

¹⁴Симон розпо­вiв, як Бог спершу зглянувся на язичникiв, щоб зiбрати з них народ в iм’я Своє.

¹⁵I з цим згiднi сло­ва пророкiв, як написано:

¹⁶«По­тім повернуся i відбудую скинiю Давидову, що впала, i те, що в нiй зруйноване, вiдновлю i виправлю її,

¹⁷щоб шукали Госпо­да iншi люди i всi народи, серед яких звiститься iм’я Моє», — гово­рить Господь, Який творить усе це.

¹⁸Вiдомi Боговi споконвiку всi дiла його.

¹⁹Тому, я гадаю, не треба перешкоджати язичникам, якi навертаються до Бога,

²⁰а написати їм, щоб вони утримувалися вiд оскверненого iдолами, вiд блуду, задушенини i крови i щоб не робили iншим того, чого не бажають собi.

²¹Бо закон Мойсеїв з дав­нiх родiв має по всiх мiстах тих, якi проповiдують його‚ і читається в синагогах кожної суботи».

²²Тодi апостоли i пресвiтери з усiєю церквою розсудили, обравши з свого середовища мужiв, по­слати їх до Антиохiї з Павлом i Варнавою, а саме: Іуду, прозвано­го Варсавою, та Силу, мужiв, якi начальствували мiж браттями,

²³написавши i вручивши їм таке: «Апостоли, i пресвiтери i браття — браттям з язичникiв, якi знахо­дяться в Антиохiї, Сирiї та Киликiї: радійте.

²⁴Оскiльки ми почули, що деякi, що вийшли вiд нас, стурбували вас своїми словами i похитнули вашi душi, кажучи, що треба обрiзуватися i дотримувати за­кон, чого ми їм не доручали,

²⁵то ми, зiбравшись, однодушно розсудили: обрати мужiв i послати їх до вас з улюбленими нашими Вар­навою i Павлом,

²⁶чоловiками, якi вiддали душi свої за Ім’я Господа нашого Iсуса Христа.

²⁷От­же, ми послали Юду та Силу, кот­рi пояснять вам те саме i словами.

²⁸Бо вгодно Святому Духовi i нам не покладати на вас бiльше нiякого тягаря, крiм цього не­обхiдного:

²⁹утримуватися вiд iдо­ложертовного, i крови, i задушенини, i блуду i не робити iншим того, чого собi не бажаєте. Дотримуючись цього, добре зробите. Будьте здоровi!»

³⁰Отже, посланцi прийшли до Антиохiї i, зiбравши людей, вручили послання.

³¹Вони ж, прочитавши, зрадiли цьому повчанню.

³²Іуда i Сила, будучи самi пророками, щедрими словами наставляли братiю i утвердили її.

³³Пробувши там якийсь час, вони з ми­ром були вiдпущенi браттями до апостолiв.

³⁴Але Силi захотiлося зостатися там (а Іуда повернувся до Єрусалима).

³⁵Павло ж i Варнава жили в Антиохiї, навчаючи i благовiстячи разом з багатьма iн­шими слово Господнє.

³⁶Через деякий час Павло сказав Варнавi: «Ходiмо знов i вiдвi­даємо братiв наших по всiх мiс­тах, де ми проповiдували слово Господнє, як вони живуть».

³⁷Вар­нава ж захотiв узяти з собою Iоана, званого Марком,

³⁸але Пав­ло вважав, що не слiд брати з со­бою того, хто вiдстав вiд них у Памфилiї i не пiшов з ними на дiло, на яке вони були послані.

³⁹Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним; i Варнава, взявши Марка, вiдплив до Кiпру;

⁴⁰а Павло, обравши собi Силу, пiшов, ввiрений братiєю благодатi Божiй,

⁴¹i проходив через Сирiю i Киликiю, утверджуючи церкви.