Acts 14
1 В Iконiї вони увiйшли разом у юдейську синагогу i говорили так, що увiрувало дуже багато юдеїв i еллiнiв.
2 А невiруючi юдеї розпалили i розлютили проти братiї серця язичникiв.
3 Проте вони пробули тут досить часу, смiливо проповiдуючи Господа, Який на свiдчення слова благодатi Своєї творив їх руками знамення i чудеса.
4 Тим часом народ у мiстi роздiлився: однi були на боці юдеїв, а iншi — на боці апостолiв.
5 Коли ж язичники та юдеї зi своїми начальниками кинулися на них, щоб осоромити i побити їх камiнням,
6 вони, довiдавшись про це, вiдiйшли в лiкаонськi мiста Лiстру та Дервiю i околицi їх
7 i там благовiстили.
8 У Лiстрi сидiв один чоловiк, слабий на ноги, кривий вiд утроби матерi своєї, i нiколи не ходив.
9 Вiн слухав, що говорив Павло, який, поглянувши на нього i побачивши, що вiн має вiру для одержання зцiлення,
10 сказав гучним голосом: «Тобi говорю в iм’я Господа Iсуса Христа: стань прямо на ноги твої». I вiн вiдразу скочив i почав ходити.
11 Hарод же, побачивши, що зробив Павло, пiднiс голос свiй, говорячи по-лiкаонськи: «Боги в образi людському зiйшли до нас».
12 I назвали Варнаву Зевсом, а Павла — Єрмiєм, бо вiн передував у словi.
13 А жрець iдола Зевса, що знаходився перед їхнiм мiстом, пригнавши до ворiт волiв i принiсши вiнки, хотiв разом iз народом принести жертву.
14 Почувши це, апостоли Варнава та Павло роздерли одяг свій, кинулися між народ i гучно говорили:
15 «Мужi! Що це ви робите? I ми такi самi люди, як i ви, i благовiстимо вам, щоб ви навернулися вiд цих неправдивих до Бога Живого, Який створив небо i землю, i море, i все, що в них;
16 Який у минулих поколiннях попустив, щоб усi народи ходили своїми шляхами,
17 хоч i не переставав свiдчити про Себе благодiянням, подаючи нам з неба дощi i часи плодоноснi та сповнюючи поживою i веселiстю серця нашi».
18 I, говорячи це, вони ледве переконали народ не приносити їм жертви i йти кожному додому.
19 Тим часом як вони, залишившись там, учили, з Антиохiї та Iконiї прийшли деякi юдеї i, коли апостоли смiливо проповiдували, переконали народ вiдiйти вiд них, кажучи: «Вони не говорять нiчого iстинного, а все обманюють». I, пiдбуривши народ, побили Павла камiнням i витягли за мiсто, вважаючи його мертвим.
20 Коли ж ученики зiбрались бiля нього, вiн устав i пiшов до мiста.
21 А другого дня пішов із Варнавою до Дервії. Проповiдавши Євангелiє цьому мiсту i навчивши багатьох, вони повернулися до Лiстри, Iконiї та Антиохiї,
22 змiцнюючи душi учеників, благаючи перебувати у вiрi i навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увiйти в Царство Боже.
23 Рукоположивши ж їм пресвiтерiв для кожної церкви, вони помолилися з постом i передали їх Господевi, в Якого [ті] увiрували.
24 I, перейшовши Пiсидiю, прийшли до Памфилiї,
25 i, проповiдавши слово Господнє в Пергiї, прийшли до Атталії;
26 а звідтіль відпливли до Антиохії, звідки були передані благодаті Божій на діло, яке й виконали.
27 Прибувши туди і зібравши церкву, вони розказали все, що зробив Бог з ними i як Вiн вiдкрив дверi вiри язичникам.
28 I перебували там з учениками чимало часу.