Acts 12
1 У той час цар Iрод пiдняв руки на декого з церкви, щоб заподiяти їм зло,
2 i мечем убив Якова, брата Iоанового.
3 А побачивши, що це подобається юдеям, пiсля того взяв i Петра, — тодi були днi опрiснокiв, —
4 i, схопивши його, посадив у в’язницю; i наказав чотирьом четвіркам воїнiв стерегти його, маючи намiр пiсля Пасхи вивести його до народу.
5 Отже, Петра стерегли у в’язницi, а тим часом церква ревно молилася за нього Боговi.
6 Коли ж Iрод хотiв вивести його, тiєї ночi Петро спав мiж двома воїнами, скутий двома ланцюгами, i сторожа бiля дверей стерегла в’язницю.
7 I ось постав ангел Господнiй, i свiтло осяяло в’язницю, i, штовхнувши в бiк Петра, вiн розбудив його i сказав: «Встань швидше». I впали ланцюги з його рук.
8 I сказав йому ангел: «Пiдпережись i взуйся». Вiн зробив так. Потiм говорить йому: «Вдягни одяг твій та йди за мною».
9 Петро вийшов i попрямував за ним, не знаючи, що роблене ангелом було в дiйсностi, а думав, що бачить видiння.
10 Пройшовши першу i другу сторожу, вони прийшли до залiзної брами, що вела до мiста, яка сама собою вiдчинилася їм: вони вийшли i пройшли одну вулицю, i раптом ангела не стало з ним.
11 Тодi Петро, опам’ятавшись, сказав: «Тепер я бачу воiстину, що Господь послав ангела Свого i звiльнив мене від руки Iродової та вiд усього, чого чекав народ юдейський».
12 I, роздивившись, прийшов до дому Марiї, матерi Iоана, званого Марком, де багато людей зiбралися i молилися.
13 Коли ж Петро постукав бiля ворiт, то вийшла послухати служниця на iм’я Рода
14 i, впiзнавши голос Петра, з радости не вiдчинила ворiт, а, вбiгши, сказала, що Петро стоїть бiля ворiт.
15 А тi казали їй: «Чи при своєму ти розумi?» Але вона твердила, що так i є. Вони ж говорили: «Це ангел його».
16 А Петро i далi стукав. Коли ж вiдчинили, то побачили його i вжахнулися.
17 Вiн же, давши знак рукою, щоб мовчали, розповiв їм, як Господь вивiв його з в’язницi, i сказав: «Сповiстiть про це Якова i братiю». Потiм, вийшовши, пiшов у iнше мiсце.
18 Коли настав день, мiж воїнами зчинилася велика тривога: що сталося з Петром.
19 Iрод же, пошукавши його i не знайшовши, судив сторожiв i звелiв стратити їх. Потiм вiн вiдбув з Юдеї до Кесарiї i там залишався.
20 Iрод був розгнiваний на тирян i сидонян; вони ж, змовившись, прийшли до нього i, схиливши на свiй бiк Власта, постельника царського, просили миру, бо їхня країна живилася вiд його царства.
21 Призначеного дня Iрод, одягнувшись у царський одяг, сiв на пiдвищенні i говорив до них;
22 а народ вигукував: «Це голос Бога, а не людини».
23 Та раптом ангел Господнiй уразив його за те, що вiн не вiддав слави Боговi; i, з’їдений червою, помер.
24 Слово ж Боже росло i поширювалось.
25 А Варнава та Савл, виконавши доручення, повернулися з Єрусалима до Антиохiї, взявши з собою Iоана, прозваного Марком.