Acts 12— 2004

¹У той час цар Iрод пiдняв руки на декого з церкви, щоб заподiяти їм зло,

²i мечем убив Якова, брата Iоанового.

³А поба­чив­­ши, що це подобається юдеям, пiсля того взяв i Петра, — тодi були днi опрiснокiв, —

⁴i, схопивши його, посадив у в’язницю; i наказав чотирьом четвіркам воїнiв стерегти його, маючи намiр пiсля Пасхи вивести його до народу.

⁵Отже, Петра стерегли у в’язницi, а тим часом церква ревно молилася за нього Боговi.

⁶Коли ж Iрод хотiв вивести його, тiєї ночi Петро спав мiж дво­ма воїнами, скутий двома ланцюгами, i сторожа бiля дверей стерегла в’язницю.

⁷I ось постав ангел Господнiй, i свiтло осяяло в’яз­ницю, i, штовхнувши в бiк Петра, вiн розбудив його i сказав: «Встань швидше». I впали ланцюги з його рук.

⁸I сказав йому ангел: «Пiдпе­режись i взуйся». Вiн зробив так. Потiм говорить йому: «Вдягни одяг твій та йди за мною».

⁹Петро вийшов i попрямував за ним, не знаючи, що роблене ангелом було в дiйсностi, а думав, що бачить видiння.

¹⁰Пройшовши першу i другу сторожу, вони прийшли до залiзної брами, що вела до мiста, яка сама собою вiдчинила­ся їм: вони вийшли i пройшли одну вулицю, i раптом ангела не стало з ним.

¹¹Тодi Петро, опам’ятавшись, сказав: «Тепер я бачу воiстину, що Господь послав анге­ла Свого i звiльнив мене від руки Iродової та вiд усього, чого чекав народ юдейський».

¹²I, роздивившись, прийшов до дому Марiї, ма­терi Iоана, званого Марком, де ба­гато людей зiбралися i молилися.

¹³Коли ж Петро постукав бiля ворiт, то вийшла послухати служ­ниця на iм’я Рода

¹⁴i, впiзнавши голос Петра, з радости не вiдчини­ла ворiт, а, вбiгши, сказала, що Петро стоїть бiля ворiт.

¹⁵А тi казали їй: «Чи при своєму ти розу­мi?» Але вона твердила, що так i є. Вони ж говорили: «Це ангел його».

¹⁶А Петро i далi стукав. Коли ж вiдчинили, то побачили його i вжахнулися.

¹⁷Вiн же, давши знак рукою, щоб мовчали, розповiв їм, як Господь вивiв його з в’язницi, i сказав: «Сповiстiть про це Якова i братiю». Потiм, вийшов­ши, пiшов у iнше мiсце.

¹⁸Коли настав день, мiж воїнами зчинилася велика тривога: що сталося з Петром.

¹⁹Iрод же, пошукавши його i не знайшовши, судив сторожiв i звелiв стратити їх. Потiм вiн вiдбув з Юдеї до Кесарiї i там залишався.

²⁰Iрод був розгнiваний на тирян i сидонян; вони ж, змовившись, прийшли до нього i, схилив­ши на свiй бiк Власта, постельника царського, просили миру, бо їхня країна живилася вiд його царства.

²¹Призначеного дня Iрод, одягнувшись у царський одяг, сiв на пiдвищенні i говорив до них;

²²а народ вигукував: «Це голос Бога, а не людини».

²³Та раптом ангел Господнiй уразив його за те, що вiн не вiддав слави Боговi; i, з’їдений червою, помер.

²⁴Слово ж Боже росло i поширювалось.

²⁵А Варнава та Савл, ви­конавши доручення, повернулися з Єрусалима до Антиохiї, взяв­ши з собою Iоана, прозваного Марком.