2 Chronicles 35— 2004

¹І звершив Іосія в Єрусалимі­ пасху Господу, і закололи пас­хального агнця в чотирнадцятий день першого місяця.

²І поставив він священиків на місцях їхніх, і підбадьорював їх на служіння в домі Гос­подньому,

³і сказав левитам, настав­никам усіх ізраїльтян, посвяченим Господу: поставте ковчег святий у храмі, який побудував Соломон, син Давидів, цар Ізраїлів; немає вам потреби носити його на раменах; служіть тепер Господу Богу нашому і народу Його Ізраїлю;

⁴станьте за поколіннями вашими, за чергами вашими, як запропоновано Давидом, царем Ізраїлевим, і як приписано Соломоном, сином його,

⁵і стійте у святилищі, за розподілом поколінь між братами вашими, синами народу, і за розподілом поколінь серед левитів,

⁶і заколіть пасхального агн­ця, й освятіться, і приготуйте його для братів ваших, роблячи згідно зі словом Господнім через Мойсея.

⁷І дав Іосія в дарунок синам народу, усім, що знаходилися там, із дріб­ної худоби агнців і козлів молодих, усе для жертви пасхальної, числом тридцять тисяч і три тисячі волів. Це з майна царя.

⁸І князі його від щи­­рости давали в дарунок народу, священикам і левитам: Хелкія і Захарія та Ієхиїл, начальники в домі Бо­жому, дали священикам для жерт­ви пасхальної дві тисячі шістсот [овець, агнців і козлів] і триста волів;

⁹і Хонанія, і Шемаія, і Нафанаїл, брати його, і Хашавія, та Ієиел, й Іозавад, началь­ники левитів, подарували левитам для жертви пасхальної [овець] п’ять тисяч і п’ятсот волів.

¹⁰Так влаштовано було служіння. І стали священики на місце своє і левити за чергами своїми, за велінням царським;

¹¹і закололи пасхаль­ного агнця. І кропили священики кров’ю, приймаючи її з рук левитів, а левити знімали шкуру;

¹²і розподілили призначене для всепалення, щоб роздати те по відділеннях поколінь серед синів народу, для при­ношення Господу, як написано в книзі Мойсеєвій. Те саме зробили і з во­лами.

¹³І спекли пасхального агнця на вогні, за уставом; і священні жерт­ви зварили в казанах, горщи­ках і каструлях, і поспішно роздали всьому народові,

¹⁴а потім при­го­тували для себе і для священиків, тому що священики, сини Ааронові, зайняті були приношенням всепалення і жиру до ночі; через це і готували левити для себе і для священиків, синів Ааронових.

¹⁵І спів­ці, сини Асафові, залишалися на місцях своїх, за встановленням Давида й Асафа, й Емана й Ідифуна, прозорливця­ цар­ського, і воротарі біля кожних воріт: не треба було їм відходити від служіння свого, тому що брати їхні левити готували для них.

¹⁶Так влаштовано було все служіння Господу в той день, щоб звершити пасху і при­нести всепалення на жертовнику Гос­подньому, за велінням царя Іосії.

¹⁷І звершували сини Ізраїлеві, які знаходилися там, пасху в той час і свято опрісноків протягом се­ми днів.

¹⁸І не звершувалася така пасха в Ізраїлі від днів Самуїла пророка; і з усіх царів Ізраїлевих жоден не звер­шував такої пасхи, яку звершив Іосія,­ і священики, і левити, і всі юдеї, й ізраїльтяни, які там знаходилися, і жителі Єрусалима.

¹⁹У ві­­сім­над­цятий рік царювання Іосії звершена ця пасха.

²⁰Після всього того, що зробив Іосія в домі Божому [і як спалив вогнем цар Іосія і черевомовців, і волхвів, і капища, й ідолів, і діброви, що були в Єрусалимі та Юдеї, щоб утвердити слова закону, написані в книзі, яку знайшов Хелкія священик у домі Господньому, не було подібного до нього раніше нього, хто звернувся б до Господа всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією кріпкістю своєю, за всім за­коном Мойсеєвим; не постав і після нього подібний до нього. Однак же не відвернувся Господь від великої люті гніву Свого, — люті, якою розгнівався Господь на Юдею за всі образи, якими прогнівив Манассія. І сказав Господь: і Іуду відкину від лиця Мого, як відкинув дім Ізраїлів, і відкину місто Єрусалим, яке обрав, і храм, про який сказав: буде там ім’я Моє,] пішов Нехао, цар Єгипетський, на війну до Кархемиса на Євфраті; й Іосія вийшов назустріч йому.

²¹І послав до нього Нехао послів сказати: що мені і тобі, царю Юдейський? Не проти тебе тепер іду я, але туди, де у мене війна. І Бог по­велів мені поспішати; не протився­ Богу, Який зі мною, щоб Він не погу­бив тебе.

²²Але Іосія не відсторонив­ся від нього, а приготувався, щоб во­ю­­­вати з ним, і не послухав слів Нехао від лиця Божого і виступив на битву на рівнину Мегиддо.

²³І вистрілили стрільці в царя Іосію, і сказав цар слугам своїм: відведіть мене, бо я тяжко поранений.

²⁴І звели його слу­ги його з колісниці, і посадили його в інший візок, який був у нього, і від­везли його в Єрусалим. І помер він, і похований у гробницях батьків своїх. І вся Юдея та Єрусалим оплакали Іосію.

²⁵Оплакав Іосію і Єремія в пісні жалісній; і говорили всі співці і співачки про Іосію в жалісних піснях своїх, відомих до цього дня, і передали їх для вживання в Ізраїля; і ось вони вписані у книгу жалісних пісень.

²⁶Інші діяння Іосії і чесноти його, відповідні приписам закону Господнього,

²⁷і діяння його, перші й останні, описані в книзі царів ізраїльських і юдейських.