1 Kings 1— 2004

¹Коли цар Давид постарів, уві­йшов у похилі літа, то покривали його одягом, але він не міг зігрітися.

²І сказали йому слуги його: нехай пошукають для господаря нашого царя молоду дівчину, щоб вона була з царем і доглядала за ним і ле­жала з ним, — і буде тепло господарю нашому, цареві.

³І шукали красиву дівчину у всіх краях Ізраїльських, і знайшли Ависагу сунамитянку, і привели її до царя.

⁴Дів­чина була дуже красива, і доглядала вона за царем і прислуговувала йому; але цар не пізнав її.

⁵Адонія, син Аггифи, загордував­ши, говорив: я буду царем. І завів со­­бі колісниці і вершників і п’ятдесят чоловік скороходів.

⁶Батько ж ніколи не утруднював його запитанням: для чого ти це робиш? Він же був дуже красивий і народився у нього після Авессалома.

⁷І радився він з Іоавом, сином Саруїним, і з Ави­афаром священиком, і вони допомагали Адонії.

⁸Але священик Садок і Ванея, син Іодаїв, і пророк Нафан, і Семей, і Рисій, і сильні Давидові не були на боці Адонії.

⁹І за­колов Адонія овець і волів і тельців біля каменя Зохелет, що біля джерела Рогель, і запросив усіх братів своїх, синів царя, із усіма юдеянами, які служили у царя.

¹⁰Пророка ж Нафана і Ванею, і тих сильних, і Соломона, брата свого, не запросив.

¹¹Тоді Нафан сказав Вирсавії, матері Соломона, говорячи: чи чула ти, що Адонія, син Аггифин, зробився царем, а цар наш Давид не знає про це?

¹²Тепер, ось, я раджу тобі: рятуй життя твоє і життя сина твого Соломона.

¹³Йди і ввійди до царя Давида і скажи йому: чи не клявся ти, господарю мій царю, рабі твоїй, говорячи: «син твій Соломон буде царем після мене і він сяде на престолі моєму»? Чому ж воцарився Адонія?

¹⁴І ось, коли ти ще будеш говорити там з царем, ввійду і я слідом за тобою і доповню слова твої.

¹⁵Вирсавія ввійшла до царя в спаль­ню; цар був дуже старий, і Ависага су­­намитянка прислуговувала цареві;

¹⁶і нахилилася Вирсавія і поклонилася цареві; і сказав цар: що тобі?

¹⁷Вона сказала йому: господарю мій царю! ти клявся рабі твоїй Господом Богом твоїм: «син твій Соломон буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму».

¹⁸А тепер, ось, Адонія став царем, і ти, господарю мій царю, не знаєш про це.

¹⁹І заколов він багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і свя­щеника Авиафара, і воєначальника Іоава; Соломона ж, раба твого, не запросив.

²⁰Але ти, господарю мій, — цар, і очі всіх ізраїльтян звернені на тебе, щоб ти оголосив їм, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього;

²¹інакше, коли господар мій цар спочине з батьками своїми, впаде звинувачення на мене і на сина мого Соломона.

²²Коли вона ще говорила з царем, прийшов і пророк Нафан.

²³І сказали цареві, говорячи: ось Нафан пророк. І уві­йшов він до царя і поклонився цареві лицем до землі.

²⁴І сказав Нафан: господарю мій царю! чи сказав ти: «Адонія буде царювати після мене і він сяде на престолі моєму»?

²⁵Тому що він нині зійшов і заколов багато волів, тельців і овець, і запросив усіх синів царських і воєначальників і священика Авиафара, і ось, вони їдять і п’ють у нього і говорять: нехай живе цар Адонія!

²⁶А мене, раба твого, і священика Садока, і Ванею, сина Іодаєвого, і Соломона, раба твого, не запросив.

²⁷Чи не сталося це з волі господаря мого царя, і чому ти не відкрив рабу твоєму, хто сяде на престолі господаря мого царя після нього?

²⁸І від­повів цар Давид і сказав: покличте до мене Вирсавію. І увійшла вона і стала перед царем.

²⁹І клявся цар і сказав: живий Господь, Який спасав душу мою від усякого лиха!

³⁰Як я клявся тобі Господом Богом Ізраїлевим, говорячи, що Соломон, син твій, буде царювати після мене, і він сяде на престолі моєму замість мене, так я і зроблю це сьогодні.

³¹І нахилилася Вирсавія лицем до землі, і поклонилася цареві, і сказала: нехай живе господар мій цар Давид повіки!

³²І сказав цар Давид: покличте до мене священика Садока і пророка Нафана і Ванею, сина Іодаєвого. І увійшли вони до царя.

³³І сказав їм цар: візьміть із собою слуг господаря вашого і посадіть Соломона, сина мого, на мула мого, і привезіть його до Гиона,

³⁴і нехай помаже його там Садок священик і Нафан пророк на царя над Ізраїлем, і засурміть трубою і виголосіть: нехай живе цар Соломон!

³⁵Потім проведіть його назад, і він прийде і сяде на престолі моєму; він буде царювати замість мене; йому заповідав я бути вождем Ізраїля й Іуди.

³⁶І відповів Ванея, син Іодаїв, царю і сказав: амінь, — нехай скаже так Господь Бог господаря мого царя!

³⁷Як був Господь Бог з господарем моїм царем, нехай так буде Він і з Соломоном і нехай звеличить престіл його більше за престіл господаря мого царя Давида!­

³⁸І пішли Садок священик і Нафан пророк і Ванея, син Іодая, і хелефеї і фелефеї, і посадили Соломона на мула царя Давида, і повезли його до Гиона.

³⁹І взяв Садок священик ріг з єлеєм зі скинії і помазав Соломона. І засурмили трубою, і весь народ викликував: нехай живе цар Соломон!

⁴⁰І весь народ проводжав Соломона, і грав народ на сопілках, і дуже радів, так що земля розсідалася від криків його.

⁴¹І почув Адонія і всі запрошені ним, як тільки перестали їсти; а Іоав, почувши звук труби, сказав: від чого цей шум міста, що розхвилювалося?

⁴²Ще він говорив, як прийшов Іоанафан, син священика Авиафара. І сказав Адонія: увійди; ти — чесна людина і несеш добру звістку.

⁴³І відповів Іонафан і сказав Адонії: так, господар наш цар Давид поставив Соломона царем;

⁴⁴і послав цар з ним Садока священика і Нафана пророка, і Ванею, сина Іодая, і хелефеїв і фелефеїв, і вони посадили його на мула царського;

⁴⁵і помазали його Садок священик і Нафан пророк на царя в Гионі, і звідти вирушили з радістю, і прийшло у рух місто. Ось від чого шум, який ви чуєте.

⁴⁶І Соломон уже сів на царському престолі.

⁴⁷І слуги царя приходили поздоровити господаря нашого царя Давида, говорячи: Бог твій нехай прославить ім’я Соломона більше за твоє ім’я і нехай звеличить престіл його більше за твій престіл. І поклонився цар на ложі своєму,

⁴⁸і сказав цар так: «благословенний Господь Бог Ізраїлів, Який сьогодні дав [від сімені мого] того, хто сидить на престолі моєму, і очі мої бачать це!»

⁴⁹Тоді злякалися і встали всі запрошені, які були в Адонії, і пішли кожен своєю дорогою.

⁵⁰Адонія ж, боячись Соломона, встав і пішов і схопився за роги жертовника.

⁵¹І донесли Соломону, говорячи: ось, Адонія боїться царя Соломона, і ось, він тримається за роги жертовника, говорячи: нехай поклянеться мені тепер цар Соломон, що він не умертвить раба свого мечем.

⁵²І сказав Соломон: якщо він буде людиною чесною, то жодна волосина його не впаде на землю; якщо ж знайдеться в ньому лукав­ство, то помре.

⁵³І послав цар Соломон, і привели його від жертов­ника. І він прийшов і поклонився цареві Соломону; і сказав йому Соломон: іди в дім свій.