1 Corinthians 14— 2004

¹Досягайте любови; дбайте про дари духовнi, а особливо про те, щоб пророкувати.

²Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Боговi; тому що нiхто не розумiє його, вiн таємне говорить духом;

³а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння i на втiшення.

⁴Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву.

⁵Бажаю, щоб усi ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо бiльший той, хто пророкує, нiж той, хто говорить мовами, хiба що вiн буде i тлумачити, щоб церква розбудовувалася.

⁶Тепер же, браття, якщо я прийду до вас i буду говорити незнайомими мо­вами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пiзнанням, чи пророцтвом, чи повчанням?

⁷I бездушнi речi, що дають звук, як сопiлка чи гуслi, коли не видають рiзних то­нiв, то як зрозумiти те, що грають на сопiлцi чи на гуслях?

⁸I ко­ли сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою?

⁹Так i ви, якщо промовляєте язиком незрозумiлi слова, то як зрозумiють, що ви говорите? Ви будете говорити на вiтер.

¹⁰Скiльки, наприклад, рiзних слiв у свiтi, а жодного з них немає без значення.

¹¹Але якщо я не розумiю значення слiв, то я для того, хто говорить, буду iноземець; i той, хто говорить, iноземець для мене.

¹²Так i ви, коли дбаєте про дари духовнi, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви.

¹³А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення.

¹⁴Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч i дух мiй молиться, але розум мiй лишається безплiдним.

¹⁵Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися i розумом; буду спiвати духом, буду спiвати i розумом.

¹⁶Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «амiнь» на твою подяку‚ якщо вона не розумiє, що ти говориш?

¹⁷Ти добре дякуєш, та iнший не повчається.

¹⁸Дякую Боговi моєму: я бiльше за всiх вас говорю мовами;

¹⁹але в церквi хочу краще п’ять слiв ска­зати розумом моїм, щоб i iн­ших наставити, нiж тисячi слiв не­знайомою мовою.

²⁰Браття! Не будьте дiтьми розумом: на зле будьте, як дiти, а розумом будьте повнолiтнi.

²¹У за­конi написано: «Iншими мовами й iншими устами говоритиму народовi цьому; та й тодi не послухають Мене, — говорить Господь».

²²Отже, мови є знамення не для вiруючих, а для невiруючих; пророцтво ж не для невiруючих, а для вiруючих.

²³Коли вся церква зi­йдеться разом‚ i всi почнуть говорити незнайомими мовами, i увi­йдуть до вас недосвiдченi або невi­руючi, то чи не скажуть, що ви бiснуєтесь?

²⁴Та коли всi пророкують i ввiйде хтось невiруючий або недосвiдчений, то його всi викривають i всi осуджують.

²⁵I та­ким чином таємницi серця його виявляються, i вiн, упавши ниць, поклониться Боговi i скаже: «Во­iстину з вами Бог».

²⁶Так що ж, браття? Коли ви сходитесь i у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, — все це нехай буде на повчання.

²⁷Якщо хто говорить незнайомою мовою, говорiть двоє, найбiльше троє, i то по одному, а один нехай тлумачить.

²⁸Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церквi, а говори собi та Боговi.

²⁹I пророки нехай говорять двоє чи троє, а iншi нехай розмiрковують.

³⁰Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить.

³¹Бо всi один по одному можете пророкувати, щоб усi повчалися i всi втi­шалися.

³²I духи пророчi покiрнi пророкам,

³³тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всiх церквах у святих.

³⁴Жiнки вашi у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як i закон говорить.

³⁵Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловiкiв, бо непристойно жiнцi говорити в церквi.

³⁶Хiба вiд вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?

³⁷Якщо хто вважає себе проро­ком чи духовним, нехай той розу­мiє, що я пишу вам, бо це заповiдi Господнi.

³⁸А хто не розумiє, нехай не розумiє.

³⁹Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мо­вами;

⁴⁰тiльки все повинно бути благопристойно i статечно.