1 Corinthians 15— 2004

¹Звіщаю вам, браття, благовiстування, яке я благо­вiстив вам, яке ви i прийняли, в якому i утвердилися,

²яким i спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовiстив вам, коли тiльки не марно увiрували.

³Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Хри­стос помер за грiхи нашi, за Писанням,

⁴і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням,

⁵i що явився Кифi, потiм одинадцятьом;

⁶потiм явив­ся бiльш як п’ятистам браттям одночасно, бiльшiсть яких живуть i донинi, а деякi й померли;

⁷по­тiм явився Якову, також усiм апос­толам;

⁸а пiсля всiх явився i менi, мов якомусь виродковi.

⁹Бо я найменший з апостолiв i недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу.

¹⁰Але благодаттю Божою я є те, що є; i благодать Його в менi не була марною, та й потру­дився я бiльше за них усiх: тiльки не я, а благодать Божа, яка зi мною.

¹¹Проте чи я, чи вони, ми так про­повiдуємо, i ви так увiрували.

¹²Коли ж про Христа пропо­вiдується, що Вiн воскрес з мертвих, то як же деякi з вас говорять, що нема воскресіння мертвих?

¹³Якщо нема воскресіння мертвих, то i Христос не воскрес.

¹⁴А якщо i Христос не воскрес, то й проповiдь наша марна, марна i вiра ваша.

¹⁵Крiм цього, ми були б лжесвiдками Божими, тому що свiдчили б про Бога, що Вiн воскресив Христа, Якого Вiн не воскресив, якщо мертвi не воскресають;

¹⁶бо якщо мертвi не воскресають, то й Христос не воскрес.

¹⁷А якщо Христос не воскрес, то вiра ваша марна: ви ще у грiхах ваших.

¹⁸Тому i тi, що вмерли у Христi, загинули,

¹⁹i якщо ми в цьому тiльки життi уповаємо на Христа, то ми нещаснiшi за всiх людей.

²⁰Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих.

²¹Бо як смерть через людину, так через людину i воскресіння мертвих.

²²Як в Адамi всi вмирають, так у Христi всi оживуть,

²³кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його.

²⁴А потому кiнець, коли Вiн передасть царство Богу i Отцю, коли скасує всяке начальство, i всяку владу i силу,

²⁵бо Йому належить царствувати, доки покладе всiх ворогiв пiд ноги Свої.

²⁶Ос­таннiй же ворог знищиться — смерть,

²⁷бо все впокорив пiд ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому пiдкорене, то ясно, що, крiм Того, Який підкорив Йому все.

²⁸Коли ж упокорить Йому все, тодi i Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все.

²⁹Бо що роблять тi, якi хрестяться заради мертвих? Якщо мертвi зовсiм не воскресають, то навiщо i хрестяться заради мертвих?

³⁰Hавiщо i ми повсякчас наражаємося на небезпеки?

³¹Я щодня вмираю: тому свiдок ваша похвала менi, браття, яку я маю в Христi Iсусi, Господi нашому.

³²Коли я боровся iз звiрами в Ефесi, то, з людського погляду, яка менi користь, якщо мертвi не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо!

³³Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрi звичаї.

³⁴Протве­резiться, як належить, i не грi­шiть; бо‚ на сором вам кажу, деякi з вас не знають Бога.

³⁵Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертвi? I в якому тiлi прийдуть?

³⁶Hерозумний! Те, що ти сiєш, не оживе, якщо не умре.

³⁷I коли ти сiєш, то сiєш не тiло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь iнше;

³⁸але Бог дає йому тiло, як хоче, i кожнiй зернинi своє тiло.

³⁹Hе вся­ка плоть є така ж сама плоть; але iнша плоть у людей, iнша у тварин, iнша у риб, iнша у птахiв.

⁴⁰Є тiла небеснi i є тiла земнi; та iнша слава небесних, iнша земних.

⁴¹Iнша слава сонця, iнша слава мiсяця, iнша зiрок; i зiрка вiд зiрки рiзниться у славi.

⁴²Так i при воскресiннi мертвих: сiється у тлiння, встає в нетлiннi;

⁴³сiєть­ся у безчестi, встає у славi; сiється в немочi, встає у силi;

⁴⁴сiється тiло душевне, встає тiло духовне. Є тiло душевне, i є тiло духовне.

⁴⁵Так i написано: пер­ший чоловiк Адам став душею живою, а остан­нiй Адам є дух живо­творчий.

⁴⁶Але не духовне перше, а душевне, по­тiм духовне.

⁴⁷Перший чоловiк — iз землi, земний; другий чоловiк — Господь з неба.

⁴⁸Який земний, та­кi й земнi; i який небесний, такi й небеснi.

⁴⁹I як ми носили образ земного, так будемо носити i образ небесного.

⁵⁰Але скажу вам, браття, що плоть i кров успадкувати Царства Божого не можуть, i тлiння не успадкує нетлiння.

⁵¹Ось кажу вам таїну: не всi ми помремо, але всi змiнимось;

⁵²раптом, в одну мить, при останнiй сурмi; бо засурмить, i мертвi воскреснуть нетлiнними, а ми перемiнимось.

⁵³Бо тлiнному цьому належить одягнутися в нетлiнне, i смертному цьому одягну­тись у безсмертя.

⁵⁴Коли ж тлiнне це вдягнеться в нетлiнне i смертне це вдягнеться в безсмертя, тодi збудеться слово написане: «Погли­нута смерть перемогою».

⁵⁵Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?

⁵⁶Жало ж смерти — грiх; а сила грiха — закон.

⁵⁷Дяка Бого­вi, Який дав нам перемогу через Господа нашого Iсуса Христа.

⁵⁸От­же, браття мої улюбленi, будьте твердi, непохитнi, завжди збагачуйтесь у дiлi Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.