1Хотіла я, щоб був ти моїм братом, отим, що груди матері моєї сосав! Тоді б на вулиці поцілувала, і не ганьбив мене б за те ніхто.
2Я повела б тебе в матусину оселю, в якій зростила матінка мене. Я налила б тобі вина з ґранату, мого солодкого і пряного вина.
3Ліва його рука під головою в мене, а правою він обіймає мене.
4Дочки Єрусалима, покляніться, що не будете будить кохання, допоки не запрагну я його.
5Хто це з пустелі йде, опершись на руку любого свого? Під яблунею я тебе збудила, де в муках тебе мати повивала, де та, котра дала тобі життя, колись звивалась від тяжких пологів.
6Ти поклади мене печаткою на серце, печаттю на правицю поклади. Адже любов не меншу силу має, ніж смерть, а пристрасть згубна, як Шеол. Кохання іскра викреса вогонь, народжує незгасний Божий пломінь.
7Ніяким повеням не загасить любов, не затопить її ніяким рікам. Хто всі багатства за любов віддасть, зневажений і висміяний буде.
8Ми маємо сестру молодшу у неї й груди ще не відросли. Що ж зробим ми для нашої сестрички коли настане час, і старости прийдуть?
9Якщо б вона була стіною, ми срібний щит для неї зведем, щоб захистить. Якщо б вона була дверима, то кедровою дошкою закриємо і зміцнимо її.
10Так, я стіна, а груди мої — вежі, що випинаються поверх стіни. В його очах — я миру джерело.
11Мав Соломон в Ваал-Гамоні виноградник. В оренду він віддав робітникам його, і кожен мав господарю принести по тисячі монет із срібла за врожай.
12Я б радше сам свій виноградник доглядав. Соломоне, бери тисячу собі, але дві сотні шекелів підуть до тих, хто доглядатиме твій виноградник.
13О ти, яка живе в садах, яка із друзями веде розмову, дозволь мені почути голос твій.
14Спіши, коханий мій, будь мов газель, мов олень молодий, що вільно походжає по солодко-духмяних горах.