1Для диригента. Для Єдутуна. Псалом Давида.
2Я сказав: «Обережний я буду у вчинках своїх, язику не дозволю гріхи спричинить. Серед безбожників не розтулятиму вуста».
3І я нічого не казав, про добре навіть не казав нічого, але мій смуток став ще більший.
4Пройнявся гнівом, був я злий. Що більше думав, то шаленішим ставав. Тож я сказав:
5„Скажи, о Господи, що станеться невдовзі? І скільки днів відпущено прожить? Дозволь узнати, як довго мені жити!
6Поглянь, дав днів мені не більше, як з долоню! Недовгий вік мій — та для Тебе ж то ніщо. Людське життя, мов хмарка пари — швидко тане”».
7Людське життя — лиш тінь, у суєті приходить і щезає, мов дим; добро збирає, не знаючи, хто забере те все.
8Отож, Володарю, які надії в мене? На Тебе, лиш на Тебе сподіваюсь я!
9Врятуй мене від збочень грішних, не дай позбиткуватися із мене дурням.
10Я буду, мов німий, ні пари з уст не зроню, бо чиниш Ти як слід.
11Прошу, недугу цю від мене забери, життю моєму край, бо проти мене Ти.
12Караєш за провини, щоб навчить безгрішно жити. Все, що збирають люди, щезає, мов від молі; людське життя, проходить, наче дим.
13О Господи, почуй мою молитву, прислухайсь до моїх стенань, не відсторонюйся, не будь глухим до сліз. Я, мов мандрівник, йду крізь життя до Тебе, як і батьки мої, я в світі тільки гість.
14Залиш мене, спізнати щастя дай, дозволь натішитись життям, поки я ще не вмер і не зійшов у землю.