Psalms 38
1 Пам’ятний псалом Давида.
2 Господь, не дорікай мені у гніві, і не карай мене, коли лютуєш Ти.
3 Мене Ти вразив стрілами своїми, пригнітив моє життя.
4 Так боляче мені. Твій гнів розбив, поранив тіло, немов увесь в синцях, з розбитими кістьми, — то за мій гріх.
5 Мій гріх звалився тягарем на душу, аж не підвести голови мені.
6 То через мою власну дурість обсипали мене гнійні, смердючі рани.
7 Зігнувся я від болю, простираюсь, ходжу і плачу так, немов жалобу маю.
8 Палають в лихоманці мої стегна, живого місця я на тілі не знаходжу.
9 Від болю неймовірного німію, а серце стугонить, аж криком сходжу!
10 Володарю! Ти знаєш, що я хочу. Мої зітхання — не секрет для Тебе.
11 Пульсує серце в мене, сил немає, згасає світло у моїх очах.
12 Вже не прийдуть до мене друзі і близькі немов налякані хворобою моєю. Вже й родичі мої тримаються подалі.
13 Розкинули тенета ті, хто мені смерті зичить, хто хоче вразити мене, говорять про швидкий кінець, замислюючи зле щодень.
14 Та я мовчу, я не зважаю, немов глухий, який не чує, немов німий, що не говорить.
15 Як та людина, що не чує нарікань, як та людина, що не може відповісти.
16 Чому? Від Тебе, Господи, я слова жду. Мій Боже, мій Володарю, о відгукнись!
17 Молю, не допусти, щоб ворог зловтішався з мого падіння! Познущатись їм не дай!
18 Вже відчуваю я: от-от впаду, адже мій біль завжди зі мною.
19 Я визнаю свої провини і гріхи, які терзають, не дають спокою.
20 А щодо ворогів моїх, вони міцні й здорові, наклепи плетуть,
21 відповідають злом на добре і виступають проти мене, бо добро творити прагну.
22 О Господи, не залишай мене! Не будь від мене, Боже, так далеко.
23 Прийди на поміч! Мій Володарю, спаси!