1Тоді прості люди та дружини їхні почали дуже скаржитися на братів своїх юдеїв.
2Дехто казав: «У нас великі родини, тож нам треба мати їжу, щоб вижити».
3Інші говорили: «Ми закладаємо наші поля, виноградники та наші оселі, щоб спромогтися на зерно в голодні часи».
4Ще інші нарікали: «Ми маємо сплачувати царські податки за наші поля й виноградники.
5Але ж ми однієї плоті з братами нашими, і у нас такі самі сини й дочки, та все ж ми маємо примушувати наших синів і дочок ставати рабами. Декого з наших дочок ми вже віддали в рабство, і нічого не можемо з цим удіяти, бо наші поля та виноградники тепер належать іншим».
6Я дуже розгнівався, як почув їхні скарги і слова.
7Я про те поміркував і звинуватив у тому знатних людей та старійшин. Я сказав їм: «Ви забираєте майно своїх ближніх у застави під позики, що даєте своїм же братам. Отож я скликав заради них велике зібрання».
8Тоді я сказав їм: «Ми як тільки можемо, повертаємо наших братів-юдеїв, яких було продано в рабство іншим народам, а ви самі продаєте братів своїх, щоб потім ми їх викуповували знову!» Вони мовчали, бо не мали чого на те відповісти.
9Тоді я сказав: «Те, що ви робите, недобре. Хіба не мусите ви жити, шануючи нашого Бога, щоб запобігти збиткування ворожих народів?
10Я теж, брати мої і слуги давали в позику гроші та зерно. Але давайте ж не обкладати відсотками ті наші позики.
11Сьогодні ж поверніть їм їхні поля, виноградники, оливкові насадження та будинки. А також прибутки, що ви мали з їхніх грошей, зерна, вина та оливи».
12На те вони відповіли: «Ми повернемо все й нічого більше не вимагатимемо від них. Ми зробимо так, як ти сказав». Отож я скликав священиків і змусив їх присягнутися, що зроблять саме так, як щойно сказали.
13Я також струсив порох зі свого одягу і сказав: «Так само хай Бог струсить кожного з його хати й позбавить майна, якщо хтось не дотримається слова Його». Тоді все зібрання сказало: «Амінь». І вони воздали хвалу Господу. Всі люди зробили так, як і обіцяли.
14А ще від того дня мене було призначено намісником землі юдейської на дванадцять років: від двадцятого року правління царя Артаксеркса по тридцять другий рік його ж правління. Я та мої близькі родичі не їли хліба правителів.
15Попередні правителі, які були до мене, обтяжували людей великим тягарем. Вони забирали в них їжу та вино, й до того ж сорок шекелів срібла. Навіть слуги вельмож нещадно гнобили народ. Я ж такого не робив, бо боявся Бога.
16Натомість я тяжко працював на відбудові муру, і землі ми не забирали. І всі мої слуги працювали разом.
17За моїм столом збиралося сто п’ятдесят юдеїв та вельмож разом з усіма, хто приходив до нас із навколишніх народів.
18Щодня за мій кошт готували одного бичка, шість вгодованих овець та домашню птицю. Щодесять днів виставлялися всілякі вина у великій кількості. І при тому всьому я не вимагав намісничого хліба, бо тяжко працювали люди.
19Пам’ятай заради добра, о мій Боже, яке я зробив для цих людей.