Nehemiah 4
1 Як почув Санваллат, що ми відбудовуємо мур, то дуже розлютився. Він висміював юдеїв
2 перед своїми братами та військом Самарії. Він казав: «Що це роблять ті слабкодухі юдеї? Хіба ж самі вони спроможні? Чи будуть жертви приносити? Чи закінчать роботу за один день? Чи повернуть вони до життя каміння з купи пороху, до того ще й спалене?»
3 Товія, що стояв поруч, додав: «Ту кам’яну стіну, що вони відбудовують, навіть лисиця розвалить, заскочивши!»
4 Я, Неемія, мовив: «Послухай, о Боже наш, як із нас глузують. Пошли їхні збиткування на їхні ж голови. Хай самі вони стануть бранцями в чужій землі.
5 Не прикривай вини їхньої, нехай гріх їхній не залишиться Тобою не помічений, бо вони ображали будівельників».
6 Отож, ми відбудували разом мур навкруги Єрусалиму до половини. Люди були запалені на роботу.
7 Коли Санваллат, Товія, аравійці, аммонійці та люди Ашдода почули, що відбудова муру Єрусалима просувається, що провалини замуровуються, вони страшенно розлютилися.
8 Отож усі вони змовилися піти й напасти на Єрусалим, щоб посіяти там замішання.
9 Але ми молилися нашому Богу й виставили сторожу проти них, яка пильнувала вдень і вночі.
10 Але народ Юдеї сказав: «Робітники виснажені, бо дуже багато уламків. І самим нам ніколи не спромогтися відбудувати мур».
11 Та й наші вороги говорили: «Вони й не знатимуть і не помітять, як ми опинимось поміж них і повбиваємо їх, і зупинимо роботи».
12 Коли ж з усіх усюд приходили юдеї, що жили серед ворогів наших, вони десятки разів казали нам: «Повертайтеся до нас!»
13 Тоді я розставив людей там, де мур найнижчий. Я розташував людей за родами, з мечами, списами та луками.
14 Все оглянувши, я звернувся до шанованих людей, старійшин та всіх інших: «Не бійтеся їх. Пам’ятайте нашого Володаря, великого й могутнього. Бийтеся за братів своїх, за своїх синів і дочок, за жінок ваших та за свої домівки».
15 Коли ж наші вороги почули, що їхні наміри нам відомі, і що Бог зруйнував їхні плани, ми всі повернулися до муру, кожен до своєї роботи.
16 Відтоді половина моїх людей працювала на відбудові муру, а половина тримала напоготові списи, луки, щити й обладунки. Командири стояли за людьми Юдеї,
17 що відбудовували мур. Хто носив колоди, однією рукою тримав колоду, а другою — зброю.
18 У кожного будівельника, коли він працював, збоку висів меч. А біля мене стояв сурмач.
19 Я звернувся до знатних людей, старійшин та всіх інших: «Відбудовчі роботи дуже розширилися, і ми віддалені одне від одного вздовж муру.
20 Хоч де б ви почули сигнал сурмача, збирайтеся там. Наш Бог буде битися на нашому боці».
21 Отак робота тривала, половина людей тримали напоготові зброю від світання до смерку.
22 Тоді ж я сказав людям, щоб кожен зі своїми слугами ночував в Єрусалимі. І так вони будуть сторожею вночі й робітниками вдень.
23 Отож ні я, ні брати мої, ні слуги, ні охоронці, що були зі мною, навіть не роздягалися на ніч, та кожен мав зброю у правій руці.