5У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія. Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.
6Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.
7Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.
10Дуже багато людей зібралося біля стін храму молитися, коли Захарія почав кадити.
11І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.
12Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.
13Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.
14Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.
15Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.
16І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.
17Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».
18І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».
19У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.
20Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».
21Люди біля храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.
22А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.
23Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.
24Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.
25Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».
28Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».
29Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.
30І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.
31Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.
32Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.
33Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».
34Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»
35Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.
36І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!
37Немає нічого неможливого для Бога”».
38Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.
39Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.
40Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
41І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.
42Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.
43Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?
44Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.
45Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».
46І мовила Марія:
47«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,
48бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,
49бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.
50Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.
51Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.
52Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.
53Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.
54Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,
55як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».
56Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.
57Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.
58Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.
59І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.
60Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».
61Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».
62Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.
63Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.
64Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.
65І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.
66Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.
67А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:
68«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.
69І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,
70як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.
71Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,
72аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт,
73про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:
74визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,
75а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.
76Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому
77і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.
78Через велике милосердя нашого Бога новий день засяє на нас з висоти,
79щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».
80Хлопчик ріс і міцнів у дусі. Він лишався в безлюдних місцях, доки не надійде йому час постати перед людьми Ізраїлю.