Job 4
1 Тоді заговорив Еліфаз із Темана:
2 «Якщо до тебе хтось промовить слово, чи зможеш ти стерпіти? Хто тут утримається і змовчить?
3 Ти багатьох людей навчав, ти зміцнював заслаблі руки.
4 Порадами твоїми звивсь на ноги той, хто спотикався, зміцнив коліна ти тремтячі.
5 Тепер от сталося з тобою лихо, ти роздратований; насунулась біда впритул, і ти розгубивсь.
6 Невже твоя набожність не дає відваги? Твої чесноти сподівань не варті?
7 Згадай: хіба безвинні згублені були, чи праведних хоч десь та погубили?
8 Як я не раз спостерігав, хто оре злом і засіває кривду, те й пожинає.
9 Шквал Господнього гніву вимітає, їх Божий Дух з лиця землі стирає.
10 Хай лев гарчить, хай лева рик гнівливий не вмовкає, але повипадали зуби в левеняти.
11 Немає здобичі, й левиця гине з голоду, а левеняти, згодом, розбрідають хто куди.
12 Мені таємно звістку принесли, і вухо ледь вловило тихий шепіт.
13 Мені видіння ночі марево плели, коли глибокий сон склепив повіки.
14 Страхи й жахи чіплялися за мене, змушуючи кістки мої тремтіти.
15 Привід пройшов повз мене, й волосся стало диба.
16 Не ворушився він, та я його подоби не впізнав. Перед очима чийсь явився образ, і тиша. Раптом голос пролунав.
17 Чи можна праведнішим буть від Бога, чи може смертний чистотою перевершити Творця?
18 Він довіряти слугам Своїм (Ангелам) не може, вони, Його посланці, помиляються і ті.
19 А що вже говорить про тих, хто мешкає у глиняних хатах, де замість підмурівка — порох? Як тую міль, їх Бог крушить.
20 Від ранку їм ударів завдає Він; немає в них основи, тож і гинуть,
21 й нічого не лишається від них. Отож вони конають, мудрості позбуті».