Isaiah 51
1 Ось слово Господа: «Послухайте Мене, хто прагне жити як належить, усі, хто звертається до Господа по допомогу. Подумайте про Авраама, батька вашого, „скелю”, від якої відкололись.
2 Подумайте про Сарру, яка вас народила. Авраам був самотній, коли Я покликав його, але Я благословив його і послав йому багато дітей.
3 Господь втішить зруйновану країну та Сіон. Пустища Він зробить квітучими, немов сади Едема, пустелі стануть схожими на Господні сади. Люди заживуть у щасті й радощах. Вдячні Господу, вони оспівуватимуть Його в піснях.
4 Народе Мій, Мене послухай, прислухайся, що Я скажу! Я вчення людям дам Своє, Мої закони принесуть народам світло!
5 Моя звитяга близько вже, Мій порятунок наближається невідворотно, рукою власною почну судить людей. На Мою силу покладаються далекі береги і ждуть Моєї влади.
6 До неба очі підведіть й на землю гляньте під ногами. Розтануть, наче дим, небеса, і зноситься земля, немов старе вбрання, а ті, хто мешкає на ній, помруть. Але немає меж спасінню справедливому Моєму.
7 Послухайте Мене усі, хто знає, що є правота, в чийому серці Мій закон живе. Не бійтеся того, що лиходії скажуть, образи їхні не беріть до серця близько.
8 Бо міль поточить їх, як одяг, як вовну, черви їх зжеруть. Але Мій справедливий порятунок переживе віки, Моє спасіння в поколіннях відізветься». Так говорить Господь.
9 Прокинься й підведись! Могутня стань, руко Господня. Повстань, як у старі часи, як у віки минулі. Чи то не ти Рагава порубала на шматки, чудовисько морське проткнула наскрізь?
10 Чи то не ти, хто осушив морські глибини, безодню водну по краплині позбирав? А чи не ти шляхи проклала крізь товщі вод, щоби люди, порятовані тобою, могли пройти?
11 Тому люди, Господом врятовані, повернуться додому, і на горі Сіон почнуться щастя співи. Їх щастя безкінечне увінчає, мов корона, й настануть тоді щастя й радість, і згинуть сум і страх.
12 Господь говорить: «Я єдиний Я вас втішити умію. Чому боятися людини мусиш, яка помре, котра так само смертна, як трава?
13 Хто ти, що Господа, творця свого забув, забув Того, хто небеса розкинув і землю сотворив? Хто ти, що цілий день тремтиш від страху, лякаючись гніву гнобителів, що намір мають знищити тебе? Куди ж поділась лють усіх, хто тебе гнобив? Де ті, хто намагався знищити тебе? Погинули вони!
14 Звільнять знедолених, їх випустять на волю, вони в темниці не загинуть. Для них завжди знайдеться хліб.
15 Я — Господь, твій Бог, Який на морі хвилі з ревом котить». Господь Всемогутній — ось ймення Його.
16 Свої думки Я вклав в твої уста, мій служе, сховав тебе у затінку руки Моєї. Я скористаюся тобою, щоби створити нові небеса, та землі підвалини закласти. Ти навчиш Ізраїль бути вірним народом Моїм.
17 Прокинься, збудись, піднімися, Єрусалиме, якому випало з руки Господньої прийняти і випити чашу гніву Божого до дна. Її ти випив і ні краплі не лишив. Достатньо там було, щоб захитався ти безсило.
18 Немає нікого, хто б повів Єрусалим, жоден з народжених нею дітей не годен на це. Жоден з вихованих нею синів не очолить її.
19 Два нещастя на тебе звалилося: руйнування й спустошення, голод і вбивства. Хто тужитиме за тобою? Хто втішить тебе?
20 Заслабли твої діти. Вони лежать на розі кожної вулиці, мов ті антилопи в сітях, охоплені Господнім гнівом, Божим докором. Та Бог карав їх до тих пір, доки не в силах вже були виносити страждань.
21 Тому вислухайте Мене всі, хто постраждав, хто сп’янів, але не від вина, а від отрути смертельної.
22 Господь, ваш Володар, ваш Бог, Який захищає Свій народ, ось що вам каже: «Погляньте, Я взяв з ваших рук чашу смертельної отрути, що змушує людей заточитися. Ви вже не питимете з цієї чаші, чаші Мого гніву.
23 Я віддам її в руки тим, хто змусив вас страждати, хто наказав вам: „Падайте додолу, щоб ми потопталися по ваших тілах”. Ви зрівняли свої спини з землею, а вони топталися по них, як наче йшли по вулиці».