1Якщо цар правитиме чесно, а князі керуватимуть справедливо,
2тоді кожен із них буде укриттям від бурі, дахом від дощу, рятівним струмком у пустелі, широкою тінню скелі у висушеному спекою краї.
3Тоді не заплющать очей ті, хто може побачити, й прислухаються ті, хто може почути.
4Серця гарячкових будуть обачливішими, уста недорікуватих забалакають чітко й швидко.
5Дурнів більш не називатимуть шляхетними, а нечестивців не поважатимуть.
6Нерозумні говорять дурниці, та в їхніх головах визрівають лихі замисли: чинити зло, ображати негідними словами Господа, віднімати у голодного шмат хліба й не приховувати води від спраглого.
7Творити зло — то зброя нечестивця. Він задумує лихе, прагне ошукати бідних навіть коли вони справедливо нарікають.
8Але шляхетні люди мають шляхетні думки й обстоюють шляхетні вчинки.
9Ви, безтурботні жінки, встаньте й почуйте, що я кажу. Послухайте, що я розповім вам, легковажні.
10Ще й року не мине, як ви будете нажахані, безтурботні жінки! Бо зерно не вродить, фрукти не дозріють.
11Жахайтеся, безтурботні жінки! Жахайтеся, легковажні! Зніміть вбрання й вдягніть волосяниці.
12Бийте себе в груди в горі, бо немає вже родючих земель й багатих виноградників.
13Колючками й терном укрилася родюча земля мого народу. Тужіть за оселями, де веселилися, за щасливим містом.
14Тому що палац опустіє, а гамірне місто затихне, бо підуть звідти люди. Фортеця і сторожова башта перетворяться на печери. Дикі віслюки облюбують собі ті місця, бродитимуть там вівці, шукаючи поживи.
15Так буде до того часу, доки посланий Богом Дух не зійде до нас. І тоді пустеля перетвориться на квітучий сад, і сад буде пишний, як ліс.
16На цій землі пануватимуть справедливість і добро.
17Добро принесе процвітання, а справедливість — спокій і довіру на віки.
18Народ мій житиме в мирних домівках, у безпечних оселях, у спокої та мирі.
19Але до того ліс буде геть знищено, а місто зруйновано.
20Благословенні ви, хто сіє насіння при кожному струмку, хто відпускає худобу й віслюків вільно пастися.