1Ось сумне послання про Моав: Оскільки Ар зруйновано за ніч, Моава не стало. Оскільки Кир зруйновано за ніч, Моава не стало.
2Жінки Дівона піднялися на узвишшя. Оплакує Моав Нево й Медеву. Всі поголили голови і бороди зняли.
3На вулицях усі в жалобному вбранні, на зібраннях у місті, на дахах ридання чути, і їхні очі витікли сльозами.
4Плачуть у Хешбоні й Елеалі, долітають голосіння до Ягаза. Тож воїни Моава закричали, і душі їхні затремтіли.
5Ридає моє серце за Моавом, за біженцями до Зоара та Еґлат-Шелішії. Гірські стежки наповнені плачем людей, що йдуть угору до Лугіта. І по дорозі на Хоронаїм ридають люди, бо навколо все — руїна.
6Повисихали води повноводого Німріма. Пожухли трави і рослини вмерли, не стало зелені.
7Тож все раніш нажите переносять через порослий тополями яр.
8Повсюди у Моаві плач, ридання. І долинає голосіння аж у Еґлаїм, в Беер-Елім донеслося ридання.
9Дімона води повні крові, так, у Дімон Я принесу ще більше. На тих вцілілих, що втекли з Моава, Я лева напущу.