1Авраам подався звідти до землі Неґевської. Він оселився між Кадешем і Шуром у Ґерарі.
2Усім він казав, що Сарра його сестра. Почувши це, Авімелех, ґерарський цар, послав своїх слуг, щоб привели Сарру до нього.
3Якось Авімелеху приснився Бог уночі. От Він йому й каже: «Ти помреш через жінку, яку взяв собі, бо вона одружена».
4Та Авімелех іще не пізнав її, тому промовив: «Господи, невже Ти справді погубиш невинну людину?
5Хіба ж Авраам сам не казав, що Сарра його сестра? Хіба ж вона сама не казала, що Авраам її брат? Я не винен, бо зробив це зі щирим серцем і чистими руками».
6Тоді Бог йому й каже уві сні: «Звісно, Я знаю, що ти зробив це з невинним серцем. Я тебе стримав, щоб ти не згрішив проти Мене і не дозволив тобі торкнути.
7Тож віддай жінку Авраамові, бо він — пророк. Він молитиметься за тебе, тож ти житимеш. Якщо ж не віддаси Сарру Авраамові, то знай, що і ти, і всі твої домашні — всі ви напевно помрете».
8Наступного ранку Авімелех, прокинувшись, покликав своїх слуг і розповів їм усе про свій сон. І слуги його дуже злякалися.
9Тоді Авімелех покликав Авраама й каже: «Що ж ти зробив з нами? У чому провина моя перед тобою, що навів ти такий великий гріх на мене й царство моє? Ти повівся зі мною так, як не годиться поводитися».
10І ще сказав Авімелех: «Що ти собі думав, коли вчинив отаке?»
11Авраам відповів: «Я подумав, що немає страху перед Богом у цій землі і що мене можуть убити за мою дружину.
12Крім того, вона й справді моя сестра. Дочка мого батька, але не моєї матері. І вона стала моєю дружиною.
13Коли Бог послав мене в мандри з батькового дому, я Саррі й кажу: „Зроби мені таку ласку, де б ми не були, кажи всім, що я твій брат”».
14Тоді Авімелех дав Авраамові Сарру, овець, худоби всілякої, слуг і служниць.
15Авімелех сказав: «Поглянь, уся земля моя перед тобою. Живи де хочеш».
16І промовив Авімелех до Сарри: «Я дав твоєму братові тисячу срібних монет. Я зробив це, щоб ніхто не подумав нічого лихого проти тебе. Ти виправдана цілком!»